Представництво України при Європейському Союзі та Європейському Співтоваристві з атомної енергії

6, Київ 21:41

Коментар Представника України при ЄС Костянтина Єлісєєва у зв’язку з підписанням політичної частини Угоди про асоціацію

22 березня 2014, 09:15

21 березня в Брюсселі між Україною та Європейським Союзом було започатковано процес підписання Угоди про асоціацію: ми підписали її політичну частину.

Скажу відверто: я очікував, що обрана формула викличе неоднозначну реакцію. Лунають різні думки. Хтось каже, що Україна відмовилася від членства в ЄС і поховала свій європейський вибір. Хтось – що підписання політичної частини без економічної нічого нам не дає. Хтось вважає, що якщо ми пішли таким шляхом, торговельна частина вже ніколи не буде підписана. Хтось звертає увагу, що при підписанні не було урочистостей.

Ось моя відповідь.

Ми нарешті зробили перший важливий крок. За обсягом він настільки значний, наскільки це було можливо з урахуванням реалій як в Україні, так і в ЄС. Ще три тижні тому Європейський Союз взагалі не мав наміру нічого підписувати з Україною до президентських виборів. Однак, внаслідок інтенсивної роботи між Україною та 28-ма державами-членами було досягнуто компромісне рішення провести підписання Угоди у два етапи. Одна цілісна Угода – два підписання.

Що це нам дає?

В умовах найглибшої в новітній історії України суспільно-політичної та економічної кризи, яка супроводжується військовою агресією з боку Росії, Європейський Союз не лише на рівні його інституцій, а й усіх держав-членів засвідчив солідарність з Україною і прагнення розбудовувати подальші відносини з нашою державою на принципах політичної асоціації.

Це підтримка територіальної цілісності України. Це більш тісне співробітництво у сфері Спільної зовнішньої і безпекової політики. Це декларація відданості України зміцненню верховенства права і дотриманню прав і основоположних свобод людини. Це фіксація наміру України ратифікувати Статут Міжнародного кримінального суду після внесення відповідних змін до Конституції. Це, зрештою, формальне закріплення цивілізаційного вибору України на користь європейських цінностей демократії. До речі, Європейський Союз, підписавши Угоду, взяв на себе відповідальність за стабільний демократичний розвиток України.

Хтось скаже, що цього замало… Але ж давайте не забувати, що Європейський Союз – це складний організм. Рішення щодо відносин з третіми країнами приймаються не більшістю голосів держав-членів, а лише одностайно.

Когось з наших партнерів хвилює внутрішня нестабільна ситуація в Україні. Дехто з них –досить чутливий до реакції Росії на ті чи інші рішення ЄС щодо України. На когось впливає російська пропаганда. Хтось має надто складні внутрішньодержавні процедури, які не дають можливості погодити мандат на підписання Угоди про асоціацію у повному обсязі за три тижні. А комусь – Україна просто байдужа.

Це – реальність, за яку ми можемо нескінченно довго критикувати ЄС, але від цього Україна ближчою до членства не стане.

Проте, за останні тижні Україна об’єктивно змусила ЄС «прокинутися» і перейти в надзвичайний режим роботи. Чого вартий лише той факт, що за два тижні Європейська Рада двічі відбулася за участю Прем’єр-міністра України, адже запрошення представників третіх держав на Саміти ЄС не мало аналогів у пост-лісабонській практиці ЄС.

Так, Угода про асоціацію – не ідеальна, але це вистражданий документ. Вона є результатом надскладного компромісу.

Наша команда протягом усіх п’яти років переговорного процесу наполягала на включенні до тексту Угоди чіткої перспективи членства України в ЄС, але серед держав-членів ЄС ані тоді, ані сьогодні не було консенсусу з цього питання.

На мій погляд, ми переоцінюємо факт наявності чи відсутності перспективи членства в Угоді про асоціацію. Адже її Україні може надати будь-який наступний Саміт Європейського Союзу. При цьому, держави-члени ЄС вже натякали у своїх останніх висновках щодо України, що Угода про асоціацію не є заключною метою у відносинах між Україною та ЄС.

Тому, хоча я за кожної нагоди наголошую на важливості і трансформаційній силі перспективи членства, затримувати підписання Угоди, вичікуючи на більш сприятливий момент, не вважаю за доцільне. Наочний приклад – Хорватія, яка підписала свою Угоду про стабілізацію і асоціацію у 2001 році і лише два роки потому отримала перспективу членства разом з іншими країнами Західних Балкан.

Звичайно, можна ображатися на ЄС за нездатність визнати перспективу членства України. Але не забуваймо, що європейська інтеграція – це, передусім, питання внутрішньої політики, системних реформ і перетворень. Якісні реформи рано чи пізно виведуть нас на той рівень, коли питання про членство в ЄС стане формальністю.

Сьогодні ми маємо новий відповідальний Уряд, програма якого містить низку положень, співзвучних з вимогами Угоди про асоціацію. Нам ніщо не заважає почати фактичне виконання Угоди ще до її підписання.

Згідно зі спільним баченням сторін, торговельна частина Угоди про асоціацію має бути підписана після президентських виборів в Україні. Сумніви щодо того, чи захочуть Україна або ЄС взагалі завершувати підписання Угоди, вважаю безпідставними.

По-перше, на цей період ЄС запроваджує пакет автономних преференційних заходів у торгівлі з Україною, які по суті означають одностороннє відкриття ринків ЄС для України відповідно до положень Угоди про асоціацію в частині ЗВТ. Позитивний ефект від відкриття ринків ЄС для української економіки оцінюється у 500 млн. євро на рік.

По-друге, ми отримуємо час, щоб за сприяння ЄС та МВФ стабілізувати фінансово-економічну ситуацію в державі, провести комплексні консультацій з Європейським Союзом щодо імплементації та ризиків зони вільної торгівлі, розробити у тісній координації з ЄС дієву національну програму імплементації Угоди про асоціацію, налагодити національний механізм координації відповідної роботи.

По-третє, ми отримуємо нагоду у взаємодії з ЄС остаточно спростувати міфи, які залишилися в українському суспільстві щодо нібито негативного впливу ЗВТ з ЄС на українську економіку. Чого варті хоча б міфи про необхідність заміни всієї української залізничної колії у зв’язку з її невідповідністю європейським стандартам, або необхідність легалізації в Україні одностатевих шлюбів, які поширювалися пропри відсутність єдиних підходів до цих питань навіть всередині ЄС?

У зв’язку з цим, хотів би звернутися до тих, хто шукає прихований зміст у рішенні про роздільне підписання Угоди про асоціацію: маємо позбавлятися звички безпідставної критики заради створення сенсації.

Це рішення не є ідеальним, але воно є прагматичним. Це – синиця в руках. Але ж не як альтернатива журавлю в небі, а як тимчасовий компроміс на декілька місяців. Гарантією того, що Україна ближчим часом отримає свого журавля, є рішення ЄС про одностороннє виконання ЗВТ, фактично, до початку повноцінного її функціонування після завершення підписання Угоди.

За сьогоднішніх складних обставин той, хто критикує це рішення, грає на руку тим, хто хоче дискредитувати європейський вибір України.

Пропоную просто повірити в те, що сьогодні Україна стала на крок ближчою до своєї мрії та з новою енергією продовжити роботу заради її реалізації.

Останні заяви та коментарі