— Костянтине Петровичу, останнім часом лунає все більше емоційних заяв та коментарів щодо долі Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, про часовий цейтнот, про необхідність нових «круглих столів», «асамблей. Як людина із значним «євроінтеграційним» стажем не могли б Ви роз’яснити нам, що відбувається, і де шукати ключ до підписання Угоди?

— Я згоден з Вами, що напруга навколо підписання Угоди про асоціацію зростає з кожним днем. Це не дивно, зважаючи на історичне значення документа для стратегії розвитку Української держави та «зміну правил гри» в регіональному масштабі після її укладення.

До славнозвісного Саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі наприкінці листопада залишається менше 5 місяців. Проте, політичне рішення щодо долі підписання Угоди прийматиметься державами-членами ЄС вже у жовтні на підставі оцінок прогресу, досягнутого Україною у виконанні критеріїв, визначених у Висновках Ради ЄС у закордонних справах 10 грудня 2012 року.

Хотів би відзначити, що ці критерії – це не справа одного дня. Деякі з них потребували кілька місяців напруженої роботи причетних органів влади, наприклад у контексті вдосконалення виборчого законодавства, а над деякими українське суспільство «б’ється» ще з часів своєї незалежності, зокрема реформування прокуратури, судочинства, системи управління державними фінансами, бізнес та інвестиційного клімату.

За всіма критеріями йде копітка й планомірна робота: підготовка законопроектів, діалог з європейським інституціями та громадськими організаціями, виконання вже прийнятих законів. Такі плани знайшли своє відображення у рішеннях Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, планах роботи міністерств та відомств.

Певного прогресу українська сторона вже досягла. Це визнають в Брюсселі і окремих європейських столицях. Проте, наразі складно стверджувати про досягнення «критичної маси» прогресу, що може остаточно переконати ключових скептиків та критиків української влади у можливості підписання Угоди у Вільнюсі. Сьогодні додатковим нашим опонентом є час.

Щодо будь-яких нових ініціатив на кшталт скликання загальнонаціональних круглих столів чи асамблей з питань виконання критеріїв підписання Угоди, я не хотів би давати політичні оцінки таких ідей. Натомість, зауважу наступне: час розмов і мозкових штурмів минув. Брюссель і 28 столиць чекають на рішучі дії та конкретні результати скоординованих зусиль всіх гілок української влади.

— Ви сказали, що наразі все ще бракує «критичної маси» досягнень. Чого не вистачає?

— Кожен, хто більш-менш обізнаний з критеріями підписання Угоди про асоціацію, знає, що йдеться про три ключові сфери: вибори,  правосуддя та секторальні реформи.

У контексті «виборчого критерію» нагальними залишаються питання визначення дати перевиборів у проблемних одномандатних округах та врахування рекомендацій Венеціанської Комісії/Ради Європи та ОБСЄ/БДІПЛ щодо вдосконалення законодавства про вибори народних депутатів України. Маю надію, що Верховна Рада України встигне до літніх канікул вирішити питання про перевибори. Доопрацьований законопроект про внесення змін до закону про вибори народних депутатів днями було надіслано на додаткову експертизу до Венеціанської Комісії та ОБСЄ. Очікую, що, у разі позитивної оцінки з їх боку, він буде без зволікань проголосований у стінах парламенту.

Що стосується реформування системи правосуддя, то ключовим питанням вважається передача на експертизу до Венеціанської Комісії та схвалення у першому читанні проекту закону про реформу органів прокуратури, який має кардинально змінити роль цієї інституції в системі правосуддя в Україні, наблизивши її у відповідність до кращих європейських демократичних практик. Очікуються зрушення в процесі підготовки законопроектів щодо органів внутрішніх справ та Вищої Ради юстиції. Після отримання останніх позитивних висновків Венеціанської Комісії потрібно забезпечити внесення змін до Конституції України в частині реформи судочинства. Це також залежить від Верховної Ради.

Окрема увага у контексті виконання критеріїв має бути приділена віднайденню спільно з Моніторинговою місією Європейського Парламенту на чолі з А.Кваснєвським та П.Коксом взаємоприйнятної політико-правової «стратегії виходу» із ситуації щодо Ю.Тимошенко.

У контексті третього «секторального» критерію очікуємо на схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами, вдосконалення антикорупційного законодавства з метою його приведення у відповідність до норм ЄС, прийняття в остаточній редакції закону про внесення змін до Конституції України про розширення повноважень Рахункової палати.

Має бути завершено діалог з Європейською Комісією щодо компромісних шляхів вирішення низки «торговельних подразників» у відносинах між Україною та ЄС.

Це – лише та «програма мінімум», яка дозволить забезпечити позитивну оцінку державами-членами ЄС критеріїв підписання Угоди. Час спливає і треба діяти.

— А яким чином відбувається оцінка прогресу України у виконанні критеріїв?

— Звичайно, українська сторона намагається забезпечити максимальну об’єктивність оцінювання рівня досягнутого прогресу у виконанні критеріїв підписання Угоди про асоціацію. Працює дворівневий моніторинговий механізм у Києві та Брюсселі, здійснюється постійний обмін детальною інформацією щодо стану та планів виконання кожного критерію, відбуваються обговорення цих питань під час заходів політичного діалогу між Україною та інституціями і державами-членами ЄС на всіх рівнях. Останні такі приклади – засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС 24 червня у Люксембурзі, в якому українську сторону очолював Прем’єр-міністр України М.Я.Азаров, а також нещодавня зустріч Президента України В.Ф.Януковича з главами держав Вишеградської четвірки у м.Вісла (Польща).

Як я вже говорив, сьогодні можна констатувати наявність певного прогресу у виконанні Україною критеріїв підписання Угоди. Доказом цього можна вважати рішення Колегії Європейської Комісії від 15 травня щодо передачі пакету документів щодо підписання Угоди на розгляд Ради ЄС. Переконаний, що у випадку відсутності прогресу, таке рішення було б неможливим і вже сьогодні на підписанні Угоди в листопаді можна було б поставити крапку.

Проте, остаточну оцінку і рішення про підписання Угоди про асоціацію будуть приймати держави-члени ЄС у жовтні на засіданні Ради ЄС.

— І які настрої в європейських столицях Ви спостерігаєте сьогодні, адже лише кілька днів тому громадськість сколихнула критична позиція міністра закордонних справ Польщі Р.Сікорського, одного з найвідданіших лобістів європейських прагнень України, а до того не менш критично виступив й керівник зовнішньополітичного відомства вже головуючої в Раді ЄС Литовської Республіки?

— Я не схильний драматизувати висловлювання незмінних друзів України. Розглядаю їх швидше як заклики до української сторони не збавляти темп і забезпечити цю необхідну «критичну масу» досягнень у виконанні критеріїв підписання Угоди про асоціацію.

І Польща, і Литва завжди відігравали і продовжують відігравати важливу роль у порядку денному відносин Україна-ЄС.

І я, користуючись нагодою, хотів би привітати наших литовських друзів з початком першого в історії Литви головування в Раді ЄС – найвідповідальнішої і найскладнішої місії.

Повертаючись до Вашого запитання, хотів би запевнити, що ми міцно тримаємо руку на пульсі позицій всіх європейських столиць. Тут немає ані великих, ані малих країн. Немає голосу більшості. Рішення прийматиметься консенсусом і тому лише одне «ні» при 27 «за» може зруйнувати наші перспективи підписання. По кожній країні ми маємо і проводимо індивідуальну стратегію і тактику забезпечення підтримки, проводимо активну інформаційно-роз’яснювальну роботу.

Сьогодні вважаю недоцільним називати за іменами тих, хто за, або тих, хто все ще проти.

Без перебільшення скажу, що сьогодні дипломатична служба України в Європі «здає свій найскладніший екзамен» на предмет здатності забезпечити захист національних інтересів держави. Кожен Посол, кожен дипломат у повній мірі усвідомлює свою персональну відповідальність за успіх нашої спільної справи. Глава нашої держави регулярно інформується про ситуацію з цього питання.

Хотілося б також, щоб таке саме розуміння панувало й у внутрішній політиці.

— Що Ви маєте на увазі?

— Для мене прикро спостерігати, що в українській внутрішній політиці європейська інтеграція використовується як «поле бою», як інструмент боротьби, а не платформа для єднання та впровадження реформ. Йде змагання за більшу європейськість. Проте, на жаль, дуже часто лише на словах та заявах, які потрясають лише повітря. Візьмемо приклад останнього Кримінального процесуального кодексу України. Розроблений на основі кращих європейських демократичних практик, КПК отримав схвалення від усіх європейських організацій і на сьогоднішній день є своєрідним зразком законотворчості на регіональному рівні. І які оцінки і ставлення ми чуємо від певних політичних сил лише тому, що авторами були не вони і Європа аплодувала не їм? Сьогодні те саме повторюється із внесенням змін до Конституції України щодо судочинства, розширення повноважень Рахункової палати. Лише подумайте: повноваження Рахункової палати є одним з одинадцяти ключових критеріїв підписання Угоди, каталізатором позитивного рішення ЄС щодо виділення Україні макрофінансової допомоги у розмірі 610 млн. євро, однією з основ для визнання системи управління державними фінансами України такою, що відповідає європейським стандартам.  20 червня відбулося голосування у Верховній Раді за законопроект про внесення змін до Конституції України щодо розширення повноважень Рахункової палати: Партія регіонів – за – 187, Комуністична партія – за -32, Батьківщина – за – 2, УДАР – за – 0, «Свобода» - за – 25. Ці результати говорять самі за себе.

Хотів би наголосити, що сьогодні – один з найвідповідальніших та доленосних періодів у історії незалежної України. Угода про асоціацію – це ключ до нашого незалежного та заможного майбутнього. І, з одного боку, дивно, а, з іншого боку, цілком історично закономірно, що найбільшу небезпеку для майбутнього України несуть самі українці, внутрішніми чварами та приматом власного політичного егоцентризму над загальнодержавними національними інтересами.

— Сьогодні багато говорять про те, що Україна стоїть на роздоріжжі між Угодою про асоціацію з ЄС та входженням до Митного/Євразійського Союзу. Яка позиція Європейського Союзу щодо такого твердження?

— Ніякого роздоріжжя не існує. Україна обрала шлях до Об’єднаної Європи. Крапка. Це підтримує народ України. Це закріплено в українському законодавстві. Це відповідає довгостроковим національним інтересам нашої держави.

Угода про асоціацію – важливий крок на цьому тривалому шляху.

Водночас, ми не маємо нехтувати і, напроти, маємо всебічно розвивати і поглиблювати наш діалог і співпрацю з країнами-ініціаторами т.зв. євразійських інтеграційних процесів – Митного/Євразійського Союзу.

Саме таку мету переслідувало й нещодавнє укладення меморандуму між Україною та Євразійською Економічною Комісією, який відкриває шлях до набуття Україною статусу спостерігача в цьому об’єднанні. Це розуміють і наші європейські партнери, які спокійно і виважено сприйняли дану подію.

У цьому контексті хотів би привернути увагу до останніх рішень Саміту Великої Вісімки в Ірландії, в яких лідери цих країн привітали розбудову євразійських інтеграційних процесів за участю Російської Федерації. Це підтверджує той факт, що сьогодні глобальні гравці намагаються виробити свою позицію та зміст майбутніх відносин з цими утвореннями. Україна такий статус вже знайшла і він не суперечить її євроінтеграційним прагненням.

Більше того, хочу відзначити, що між Україною та ЄС існує домовленість про неформальний діалог з питань взаємодії з Митним/Євразійським Союзом, під час якого ми обговорюватимемо підходи та обмінюватимося інформацією, що становить спільний інтерес.

— Давайте повернемося до іншого, не менш цікавого для українських громадян питання. 1 липня набирають чинності зміни до Угоди з ЄС про спрощення оформлення віз. Що означають ці зміни?

— Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз була підписана ще у 2007 році і набрала чинності 1 січня 2008 року.

Це був позитивний крок, який дозволив гармонізувати процедуру видачі громадянам України Шенгенських віз. Подальше застосування Угоди дало зрозуміти, що є необхідність подальшого удосконалення її положень та розширення категорій громадян, на які поширюватимуться спрощені процедури.

За результатами тривалих переговорів нам вдалося досягнути компромісу щодо низки принципових положень, які, на нашу думку, значно спростять порядок поїздок наших громадян до Європейського Союзу. Зміни до Угоди були підписані 22 липня 2012 року і відтоді ми називаємо її «посиленою» Угодою про спрощення оформлення віз».

По-перше, значно розширюється перелік категорій громадян, які зможуть скористатись спрощеними процедурами: отримати багаторазову чи безкоштовну візу. Це - члени громадських організацій, релігійних громад, представники професійних об’єднань (наприклад, науковці, митці, представники академічних кіл, профспілок тощо), які беруть участь у міжнародних форумах, учасники програм міжнародного обміну тощо. Покращується порядок отримання віз для журналістів та для членів їх команд (операторів, звукорежисерів тощо).

По-друге, виключається можливість свавільно тлумачення консульськими співробітниками положень Угоди щодо строку дії багаторазових віз. «Посилена угода» передбачає, що візи оформлюватимуться не «до одного року», «до п’яти років», а «на один рік», «на п’ять років» - залежно від категорії. Важко не погодитись, що багаторазова п’ятирічна віза усуває дуже велику кількість незручностей для осіб, які в силу тих чи інших обставин здійснюють часті подорожі.

Крім того, держави-члени ЄС зобов’язались забезпечувати можливість подачі візових клопотань до посольств та консульств держав-членів ЄС в Україні без посередників. Передбачено скорочення часу очікування для подачі візового клопотання та обмеження вартості послуг компаній-посередників.

Ми розглядаємо ці домовленості як ще один крок у напрямку нашої ключової мети - запровадження Європейським Союзом безвізового режиму для громадян України.

— А який є прогрес на цьому напрямку? Коли громадяни України зможуть подорожувати Європою без віз?

— Запровадження Європейським Союзом безвізового режиму для громадян України залишається нашим безумовним пріоритетом нашого діалогу з ЄС.

З цією метою у 2010 році для України було розроблено План дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для громадян України. Реалізація документа відбувається в 2 етапи – на першому етапі нам необхідно привести наше законодавство у відповідність до стандартів ЄС. На другому етапі експертами Європейської Комісії та держав-членів ЄС буде перевірено якість імплементації цього законодавства. Результатом цього діалогу має стати скасування вимог про отримання віз для короткострокових поїздок громадян України до Шенгену.

Шлях, яким іде Україна, вже довів свою ефективність – у 2010 році за результатами виконання аналогічних «дорожніх карт» безвізовий режим був запроваджений для низки балканських країн.

Україна зараз перебуває на завершальній стадії першого етапу Плану дій. Нами ухвалено переважну більшість необхідних законодавчих актів, які стосуються міграції, охорони кордонів, безпеки проїзних документів, захисту персональних даних, боротьби з корупцією. Ця робота, зокрема, була позитивно оцінена Європейським Союзом.

Водночас, для завершення законодавчої фази Плану дій Верховній Раді України залишається ухвалити низку законодавчих актів, що уможливить перехід України до другої фази.

Йдеться, насамперед, про удосконалення законодавства України у сфері боротьби з дискримінацією, а саме з ухваленням змін до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Зазначений законопроект передбачає цілу низку новел, які дозволять піднести законодавство України у цій сфері на якісно новий європейський рівень. Як бачимо, проект викликав значний суспільний резонанс через деякі його положення щодо заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації.

Хотів би підкреслити, що законопроект не передбачає ані одностатевих шлюбів, ані можливості всиновлення дітей одностатевими парами, ані будь-яких подібних положень, які не сприймаються українським суспільством. Основна мета цього проекту Закону – приведення антидискримінаційного законодавства України у відповідність до Хартії ЄС щодо основоположних прав і свобод, одне з положень якої – рівний доступ до праці.

Його ухвалення на одному із найближчих пленарних засідань Парламенту уможливило б перехід України до другої фази Плану дій на Вільнюському саміті «Східного партнерства», який відбудеться 28-29 листопада ц.р. 

За такого сценарію, звичайно, за умови подальшої ефективної імплементації ухваленого в рамках Плану дій законодавства, ми могли б розраховувати на своєчасне запровадження Європейським Союзом безвізового режиму.

Інтерфакс-Україна,