Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів як головуючої в Раді Європейських Співтовариств держави у своєму листі від імені ЄС офіційно визнав незалежність України.
Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики". Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є "забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС".
Разом з цим намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був проголошений набагато раніше. Так, у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року "Про основні напрями зовнішньої політики України" Україна вперше заявила про власні євроінтеграційні прагнення. У документі закріплювалося, що "перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом – до повного її членства у цій організації".
Відповідні положення щодо підтримки курсу на інтеграцію до ЄС містяться також в Постанові Верховної Ради України щодо рекомендацій парламентських слухань про співробітництво України та ЄС від 28 листопада 2002 року, Заяві Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року стосовно підготовки до початку переговорів щодо нової угоди між Україною та ЄС, а також Постанові Верховної Ради України щодо рекомендацій парламентських слухань про стан та перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом від 19 травня 2011 року.
Відмова вищого керівництва держави у листопаді 2013 року від підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС спричинила початок масового мирного протесту в Україні на захист євроінтеграційних прагнень народу України, що отримав назву "ЄвроМайдан".
Після перемоги в Україні Революції Гідності, 13 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову "Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі", якою підтверджується незворотність курсу України на європейську інтеграцію, метою якої є набуття членства в Європейському Союзі. Було також відзначено, що Україна як європейська держава, яка поділяє спільну історію та цінності з країнами Європейського Союзу, має право подати заявку на набуття членства у Європейському Союзі відповідно до статті 49 Договору про Європейський Союз. Цією Постановою Верховна Рада України рекомендувала Виконуючому обов’язки Президента України та Кабінету Міністрів України низку першочергових кроків у сфері європейської інтеграції, передусім у контексті укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
З підписанням та ратифікацією у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відносини сторін почали розбудовуватися у якісно новому форматі політичної асоціації та економічної інтеграції. Під час підписання Угоди про асоціацію 27 червня 2014 року Президентом України П.О.Порошенком та під час її ратифікації 16 вересня 2014 року Верховною Радою України було зроблено заяви, що Україна розглядає укладення Угоди про асоціацію як черговий крок на шляху до досягнення кінцевої мети європейської інтеграції – набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.
Окремі розділи Угоди про асоціацію почали тимчасово застосовуватися з 1 листопада 2014 р., з 1 січня 2016 року почала функціонувати поглиблена і всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС. Процес ратифікації Угоди усіма державами-членами та інституціями ЄС було завершено 11 липня 2017 р. У повному обсязі Угода набула чинності 1 вересня 2017 р.
7 лютого 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон про внесення змін до Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Метою Закону є законодавче закріплення в Конституції України цивілізаційного вибору, європейської ідентичності Українського народу та незворотності стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
28 лютого 2022 року Президент Володимир Зеленський підписав заявку на членство України у Європейському Союзі. Також разом із Головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком і Прем'єр-міністром Денисом Шмигалем було підписано Спільну заяву.
9 квітня 2022 року під час візиту до Києва Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн передала Президенту України Володимиру Зеленському опитувальник для оцінки готовності України до початку переговорів про вступ до ЄС. Передаючи опитувальник, високопосадовиця зауважила, що цей процес зазвичай триває роками, але у випадку України йдеться про тижні.
18 квітня 2022 року Президент України Володимир Зеленський передав Главі Представництва Європейського Союзу в Україні Матті Маасікасу відповіді на першу частину опитувальника.
9 травня 2022 року Україна передала Європейському Союзу заповнену другу частину опитувальника, необхідну для отримання статусу кандидата на членство в ЄС. Під час зустрічі по відеозв’язку з Президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн Президент України Володимир Зеленський продемонстрував другу частину заповненої анкети-опитувальника. У цьому документі Україна оцінювала відповідність українського законодавства європейському (acquis communautaire). Відповіді на другу частину складають майже 4000 сторінок, на яких розгорнута картина стану нашого законодавства після 8 років виконання Угоди про асоціацію з ЄС.
17 червня Європейська Комісія опублікувала думку щодо заявки України на членство в ЄС, яку Президент України подав 28 лютого 2022 року. Документ було підготовлено на основі відповідей України на опитувальник Єврокомісії щодо відповідності України Копенгагенським критеріям членства в ЄС – політичним (демократичні інституції) та економічним (ринкова економіка). У своєму висновку Єврокомісія визнала європейську перспективу України та рекомендувала надати їй статус кандидата на вступ в ЄС, виходячи з того, що Україна виконає 7 рекомендацій у сфері судової реформи, антикорупції, деолігархізації, боротьби з відмиванням брудних грошей, медіа, захисту прав національних меншин.
23 червня 2022 р. глави держав та урядів 27 країн-членів ЄС, базуючись на позитивних рекомендаціях Європарламенту та Єврокомісії та за рішенням Європейської Ради, ухвалили одностайне рішення надати Україні статус кандидата.
Європейська Комісія здійснила оцінку виконання Україною 7 рекомендацій в рамках проміжної оцінки ЄК (22 червня 2023 р.) та Звіту ЄК в рамках Пакету розширення 2023 (8 листопада 2023 р.).
У звіті ЄК в рамках Пакету розширення вперше здійснено оцінку реформ в Україні, як країни-кандидата. Відзначено значні зусилля щодо реформ, вжиті Україною, незважаючи на війну росії, та важливий прогрес в імплементації 7 рекомендацій, в тому числі пов’язаних зі стабільністю інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та поваги та захисту меншин. На цій основі Комісія рекомендувала Раді розпочати переговори про вступ з Україною. Крім того, Комісія рекомендувала, щоб Рада ухвалила рамки переговорів, коли Україна завершить виконання 4 законодавчих кроків (посилення НАБУ, збільшення повноважень НАЗК щодо перевірки активів, врегулювання лобіювання, виконання решти рекомендацій Венеціанської Комісії в частині захисту прав національних меншин). Передбачалося, що ЄК звітуватиме про прогрес Раді до березня 2024 року. Водночас відзначено готовність ЄК розпочати підготовчу роботу, зокрема аналітичну перевірку acquis (скринінг) і підготовку рамки ЄС на переговори щодо членства України ЄС.
На основі Звіту Європейської Комісії в рамках Пакету розширення 14 грудня 2023 р. Європейська рада ухвалила історичне рішення розпочати переговори щодо членства України в ЄС.
25 січня ц.р. відбулася установча зустріч Україна – ЄС щодо започаткування аналітичної перевірки acquis (скринінгу), порядок денний якої включав не лише питання скринінгу, але й обговорення підготовки та затвердження рамки ЄС на переговори щодо членства України в ЄС .
21-22 лютого ц.р. проведено першу роз’яснювальну зустріч в рамках скринінгу - сесію щодо розділу 23 «Судова влада та основні права».
Після проведення роз’яснювальних сесій щодо усіх розділів в рамках 6 кластерів (травень 2014 року) та затвердження рамки ЄС на переговори щодо членства України в ЄС розпочнуться двосторонні сесії в рамках скринінгу.
Скринінг складається з двох частин – роз’яснювальної (українська сторона задає запитання) та двосторонніх сесій (українська сторона інформує ЄК про стан наближення законодавства по кожному переговорному розділу).
Після звершення двосторонніх сесій ЄК готує скринінговий звіт в рамках кожного кластеру, що включатиме: оцінку рівня наближення законодавства української сторони по кожному переговорному розділу; інформацію про плани підготовки української сторони; попередню оцінку найбільш “проблемних” питань, які можуть виникнути під час переговорів (умови відкриття кластеру). Скринінговий звіт є основою для ухвалення Радою ЄС рішення про відкриття 1 кластеру (відкривається першим і закривається останнім) та інших 5 кластерів в рамках переговорного процесу щодо членства України в ЄС.
25 червня 2024 року Україна розпочала переговори про вступ до ЄС. У цю дату відбулася перша міжурядова конференція України та ЄС. До складу української делегації увійшли представники Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Офісу Президента.
Першою правовою основою відносин між Україною та ЄС, яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань стала Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 року (набрала чинності 1 березня 1998 року).
Укладення Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) започаткувало співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалог між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки.
З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової посиленої угоди між Україною та ЄС. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкрило шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широкої гармонізації нетарифних інструментів економічного регулювання.
9 вересня 2008 року на Паризькому Саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції.
У ході 15-го Саміту Україна – ЄС в Києві 19 грудня 2011 сторони оголосили про завершення перегорів по майбутній Угоді про асоціацію, а 30 березня 2012 текст майбутньої Угоди було парафовано главами переговірних команд України та ЄС.
Політичну частину Угоди про асоціацію було підписано 21 березня 2014 року, економічну частину — 27 червня 2014 року. Від України політична частина Угоди про асоціацію була підписана Прем’єр-міністром України А.П.Яценюком, економічна – Президентом України П.О.Порошенком. Зі сторони ЄС Угоду підписали керівники інституцій ЄС та лідери усіх держав-членів Європейського Союзу.
16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію.
Завершення Україною та ЄС усіх необхідних внутрішніх процедур дозволило розпочати з 1 листопада 2014 року тимчасове застосування значної частини Угоди про асоціацію на період до набуття нею чинності у повному обсязі після завершення процесу ратифікації усіма державами-членами ЄС.
З 1 вересня 2017 року Угода почала застосовуватися у повному обсязі.