Європейський Парламент,

-          беручи до уваги свої попередні резолюції щодо європейської політики сусідства, Східного партнерства (СхП) та щодо України, насамперед, резолюцію від 27 лютого 2014 р. щодо ситуації в Україні,  

-          беручи до уваги свою резолюцію від 12 грудня 2013 року щодо результатів Вільнюського саміту та майбутнього Східного партнерства, особливо стосовно України, 

-          беручи до уваги свою резолюцію від 6 лютого 2014 року щодо саміту ЄС – Росія,

-          беручи до уваги Висновки надзвичайного засідання Ради у закордонних справах щодо України від 3 березня 2014 року,

-          беручи до уваги Заяву Північноатлантичної ради від 4 березня 2014 року,

-          беручи до уваги Заяву глав держав або урядів щодо України за результатами надзвичайного засідання Європейської Ради щодо України від 6 березня 2014,

-          беручи до уваги статтю 2(4) Статуту Організації Об’єднаних Націй,

-          беручи до уваги пункт 110(2) та (4) свого Регламенту,

A. оскільки акт агресії Росії у зв’язку із вторгненням в Крим є порушенням суверенітету та територіальної цілісності України, а також суперечить міжнародному праву та є порушенням зобов’язань Росії як підписанта Будапештського меморандуму про гарантії безпеки Україні, яким вона гарантувала дотримання територіальної цілісності та суверенітету України;

B. оскільки проросійські озброєнні особи та російські солдати захопили ключові будівлі в столиці Криму Сімферополі, а також важливі комплекси та стратегічні об’єкти України в Криму, включаючи щонайменше три аеропорти; оскільки більшість українських військових підрозділів на півострові, будучи оточеними, відмовилися здати свою зброю, оскільки з часу початку кризи в Україну була перекинута значна кількість додаткових військ Росії,

C.  оскільки аргументи, наведені російським керівництвом для підтримки цієї агресії, є цілковито необґрунтованими та відірваними від реальності на місці, адже в Криму не було абсолютно жодних випадків атак чи залякування ні росіян, ні етнічних російських громадян,     

D.  оскільки самопроголошена та незаконна влада Криму 6 березня 2014 року прийняла  рішення звернутися до Росії із проханням прийняти Крим до складу Російської Федерації та призначила референдум на 16 березня 2014 року щодо виходу Криму зі складу України, таким чином, порушивши конституції як України, так і Криму;

E. оскільки російський Прем’єр-міністр оприлюднив плани щодо спрощеного застосування процедур з надання російського громадянства російськомовним жителям іноземних держав;   

F.   оскільки 1 березня 2014 року Федеральна Рада Російської Федерації надала дозвіл на розміщення в Україні збройних сил Російської Федерації для захисту інтересів Росії та російськомовного населення в Криму та по всій країні,

G. оскільки для деескалації ситуації, зниження напруги, попередження виходу кризи з-під контролю та забезпечення мирного результату необхідними є рішучі міжнародні дипломатичні дії на всіх рівнях та переговорний процес; оскільки ЄС має ефективно відреагувати, що дозволить Україні повністю користуватися своїм суверенітетом та територіальною цілісністю без зовнішнього тиску,   

H. оскільки 28 прем’єр-міністрів та глав держав ЄС оприлюднили рішуче застереження щодо наслідків російських дій та прийняли рішення призупинити двосторонні переговори з Росією з візових питань та переговори щодо укладення нової Угоди про партнерство та співробітництво, а також призупинити участь інституцій ЄС у підготовці саміту G8, який має відбутися в Сочі у червні 2014 року; 

 

1. Рішуче засуджує акт агресії Росії у зв’язку із вторгненням в Крим, який є невід’ємною частиною України і визнаний таким Російською Федерацією та міжнародною спільнотою; закликає до негайної деескалації кризи з негайним виведенням всіх збройних сил, які незаконно перебувають на території України та закликає до повного дотримання міжнародного права та існуючих договірних зобов’язань;
2. Нагадує, що такі дії є очевидним порушенням Статуту ООН та Заключного Гельсінського Акту ОБСЄ, Статуту Ради Європи, Будапештського меморандуму про гарантії безпеки 1994 року, двостороннього Договору про дружбу, співробітництво та партнерство 1997 року та Договору про статус та умови перебування Чорноморського флоту на території України 1997 року, а також міжнародні зобов’язання Росії; вважає, що дії, вжиті Росією, становлять загрозу безпеці ЄС, жалкує з приводу рішення Російської Федерації не брати участь у зустрічі з питань безпеки України, яка була скликана підписантами Меморандуму в Парижі 5 березня;  
3. Підкреслює той факт, що територіальна цілісність України була гарантована Росією, Сполученими Штатами та Об’єднаним Королівством в Будапештському меморандумі, який був підписаний з Україною, та наголошує, що відповідно до Конституції України Автономна Республіка Крим може організувати референдуми тільки з місцевих питань, а не щодо зміни міжнародно визнаних кордонів України; наголошує, що таким чином референдум щодо входження до складу Російської Федерації буде вважатися нелегітимним та незаконним, як і будь-який інший референдум, який порушує норми Конституції України чи міжнародного права; має аналогічну точку зору щодо рішення нелегітимної та самопроголошеної влади Криму від 11 березня 2014 року щодо проголошення незалежності;
4. Наголошує на необхідності для ЄС та його держав-членів говорити з Росією в один об’єднаний голос та підтримати право єдиної України вільно визначати своє майбутнє; у зв’язку з цим вітає та рішуче підтримує спільну заяву надзвичайного засідання Європейської Ради від 6 березня 2014 року, яка засудила російські акти агресії та підтримала територіальну цілісність, єдність, суверенітет та незалежність України; закликає до тісного трансатлантичного співробітництва у виробленні кроків для розв’язання кризи;
5. Засуджує як такі, що порушують міжнародне право і кодексу поведінки офіційну російську доктрину згідно з якою Кремль наполягає на праві силового втручання у сусідні суверенні держави з метою «захисту» безпеки російських співвітчизників, що там проживають; зазначає, що така доктрина означає односторонню узурпацію позиції найвищого арбітра міжнародного права і була використана як виправдання численних актів політичних, економічних та військових інтервенцій;
6. Нагадує, що під час загальнонаціонального референдуму щодо незалежності, проведеного в Україні в 1991 році, більшість населення Криму проголосувала за підтримку незалежності;
7. Наголошує на своєму переконанні, що започаткування конструктивного діалогу є найкращим шляхом врегулювання будь-якого конфлікту та забезпечення тривалої стабільності в Україні; захоплюється відповідальним, зваженим та стриманим підходом українського Уряду до цієї серйозної кризи, в якій на кону стоїть територіальна цілісність та суверенітет країни; закликає міжнародну спільноту рішуче підтримати та допомогти Україні;
8. Відкидає заявлену Росією мету щодо захисту російськомовного населення Криму як цілковито необґрунтовану, оскільки це населення не зазнавало та не зазнає жодної дискримінації; рішуче відкидає наклеп на протестувальників проти політики Януковича, які зображаються російською пропагандою як фашисти;
9. Закликає до мирного розв’язання нинішньої кризи та повної поваги принципів та зобов’язань в рамках міжнародного права; дотримується думки, що ситуація має бути локалізована і надалі розряджена з метою уникнення військової конфронтації в Криму;   
10. Підкреслює першочергове значення міжнародного спостереження та посередництва; закликає інституції та держави-члени ЄС бути готовими застосувати всі можливі дипломатичні та політичні шляхи та невтомно працювати разом з усіма відповідними міжнародними організаціями такими як ООН, ОБСЄ, Рада Європи тощо, щоб забезпечити мирне розв’язання кризи, яке має базуватися на суверенітеті та територіальній цілісності України; у зв’язку з цим закликає розмістити в Криму повноцінну Моніторингову місію ОБСЄ; 
11. Вітає ініціативу щодо створення Контактної групи під егідою ОБСЄ, проте висловлює жаль, що 6 березня 2014 року озброєні групи перешкодили в’їзду в Крим місії спостерігачів ОБСЄ; критикує російську та самопроголошену кримську владу через небажання співпрацювати з місією спостерігачів ОБСЄ та небажання надати її членам повноцінний та безпечний доступ до регіону;       
12. Засуджує той факт, що Спеціальний представник Генерального секретаря ООН з питань Криму був змушений скоротити свою місію в результаті насильницьких погроз проти нього;
13. Вважає, що окремі аспекти угоди від 21 лютого 2014 року, яка була досягнута за сприяння трьох міністрів закордонних справ від імені ЄС, але порушена Януковичем, який не дотримався її умов не підписавши новий конституційний закон, дотепер могли б сприяти виходу з нинішнього глухого кута; однак, враховує, що ніхто не може вести переговори та/або приймати рішення, які підривають суверенітет та територіальну цілісність України, а також підтверджує основоположне право українського народу вільно визначати майбутнє своєї країни; 
14. Відзначає з глибокою стурбованістю звіти про те, що озброєні люди позначають будинки українських татар в Криму в місцях спільного проживання татар та росіян; відзначає, що кримські татари, які в результаті здобуття Україною незалежності повернулися на свою батьківщину після депортації Сталіном, закликають міжнародну спільноту підтримати територіальну цілісність України, а також всеохоплюючу юридичну і політичну угоду щодо відновлення їхніх прав як корінного народу Криму; закликає міжнародну спільноту, Комісію та Раду, Верховного комісара ООН з прав людини та Спеціального представника ЄС з прав людини захистити права цієї та інших національних меншин на Кримському півострові; вимагає проведення повноцінного розслідування випадків залякування єврейського населення та атак, здійснених на єврейські релігійні об’єкти в результаті вторгнення в Крим;   
15. Вітає відданість українського Уряду амбітному порядку денному реформ, який включає політичні, економічні та соціальні зміни; у зв’язку з цим вітає рішення Комісії надати Україні коротко- та середньострокову фінансову допомогу і пакет підтримки вартістю 11 млрд. євро, щоб сприяти стабілізації економічної та фінансової ситуації в країні; очікує, що Рада та Комісія разом з МВФ, Світовим Банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком та іншими країнами якнайскоріше запропонують довгостроковий пакет значної фінансової допомоги з тим, щоб допомогти Україні справитися з соціально-економічною ситуацією, яка погіршується, а також надати економічну підтримку започаткуванню необхідних глибоких та всеохоплюючих реформ української економіки; нагадує про необхідність організації та координації міжнародної донорської конференції, яка повинна бути скликана Європейською Комісією та проведена якнайскоріше; закликає МВФ утриматися від нав’язування надмірних заходів економії, таких як зменшення субсидій на енергоносії, що надалі погіршать і без того складну соціально-економічну ситуацію в країні;     
16. Закликає Європейську Комісію та держави-члени разом з Радою Європи та Венеціанською Комісією поряд з фінансовою підтримкою надати технічну допомогу у проведенні конституційної реформи, зміцненні верховенства права та боротьбі з корупцією в Україні; очікує на позитивний результат на цьому напрямку та наголошує, що Майдан та всі українці сподіваються на радикальні зміни та на запровадження належної системи врядування;
17. Закликає до проведення вільних, чесних, прозорих та загальнонаціональних виборів за спостереження ОБСЄ/БДІПЛ та підтверджує готовність сформувати з цією ж метою власну місію; спонукає українську владу зробити все можливе, щоб забезпечити високу явку виборців на президентських виборах, включаючи східну та південну частини країни;  підтверджує заклик до української влади провести парламентські вибори відповідно до рекомендацій Венеціанської Комісії та підтримує запровадження пропорційної виборчої системи, яка могла б сприяти належному відображенню місцевих реалій в межах країни; наголошує на важливості дотримання верховенства права радами та їхніми депутатами, як на національному, так і місцевому рівнях.   
18. Закликає Україну не піддаватися тиску щодо перенесення президентських виборів, які призначені на 25 травня 2014 року; 
19. Закликає Уряд України, який є представницьким та максимально інклюзивним, мінімізувати ризик поновлення насильства та територіальної фрагментації; рішуче застерігає Росію від дій, які можуть сприяти підвищеній поляризації за етнічними чи мовними ознаками; наголошує на необхідності забезпечити, щоб права людей, які належать до національних меншин, включаючи права російськомовного населення України, були повністю захищені та дотримувалися у відповідності до міжнародних стандартів та у тісній співпраці з ОБСЄ та Радою Європи; підтверджує свій заклик до запровадження нового масштабного мовного режиму на підтримку мов меншин;  
20. Вітає рішення в.о. Президента щодо ветування законопроекту, який мав на меті скасувати Закон про мовну політику від 3 липня 2012 року; нагадує, що в будь-якому випадку цей закон не був би застосований до Криму; закликає Верховну Раду зрештою реформувати існуюче законодавство з тим, щоб привести його у відповідність до зобов’язань України згідно з Європейською Хартією регіональних мов чи мов меншин;
21. Вітає готовність 28 глав держав або урядів ЄС якнайшвидше та до президентських виборів 25 травня підписати політичні розділи Угоди про асоціацію та ухвалити односторонні заходи, такі як зниження тарифів для українського експорту в ЄС, які дозволять Україні скористатися перевагами положень Угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ), як це запропоновано Європейською Комісією 11 березня 2014 року; привертає увагу до факту, що ЄС готовий якнайшвидше підписати всю Угоду про асоціацію/ПВЗВТ щойно Уряд України буде готовий до такого кроку; наполягає на чітких сигналах, які б продемонстрували Росії, що жодне положення Угоди не загрожує і не завдає шкоди майбутнім двостороннім політичним та економічним відносинам між Україною та Росією у дусі співробітництва; наголошує, що відповідно до статті 49 Договору про Європейський Союз Україна – як і будь-яка інша європейська держава – має європейську перспективу та може подавати заявку на набуття членства в Союзі за умови її відданості принципам демократії, дотримання основоположних свобод, прав людини та меншин, а також гарантування верховенства права; 
22. Вітає рішення Європейської Ради від 6 березня 2014 року щодо першої хвилі цільових заходів проти Росії, зокрема, призупинення двосторонніх переговорів щодо візових питань та укладення нової угоди, а також рішення держав-членів та інституцій ЄС призупинити їхню участь у саміті G8 в Сочі; однак, застерігає, що у випадку відсутності деескалації чи у разі подальшої ескалації ситуації з анексією Криму, ЄС повинен швидко вжити відповідних заходів, які повинні включати ембарго на постачання озброєння та технологій подвійного призначення, візові обмеження, замороження активів та застосування законодавства проти відмивання грошей стосовно осіб, залучених в процес прийняття рішень щодо вторгнення в Україну, заходи проти російських компаній та їх дочірніх компаній, насамперед, в енергетичному секторі, щоб змусити їх діяти у повній відповідності до законодавства ЄС та зробити висновки щодо існуючих економічних та політичних зв’язків з Росією;  
23. Нагадує у цьому зв’язку, що експорт зброї та військових технологій може поставити під загрозу стабільність і мир всього регіону і має бути негайно припинений; глибоко засуджує той факт, що держави-члени ЄС широко експортують озброєння та військові технології в Росію, в т.ч. основні звичайні стратегічні спроможності;
24. Наголошує, що парламентське співробітництво, налагоджене між Європейським Парламентом та російською Державною Думою та Федеральною Радою, не може проводитися так, ніби нічого не відбувається;      
25. Вітає рішення Ради про ухвалення санкцій, спрямованих на замороження та повернення незаконно привласнених державних коштів України, що стосуються 18 осіб, включаючи Януковича;   
26. Наголошує на важливості безпечного, диверсифікованого та доступного постачання енергоносіїв в Україну: у цьому зв’язку підкреслює стратегічну роль Енергетичного співтовариства, в якому Україна головує протягом 2014 року, та зміцнення стійкості України проти енергетичних загроз, які виходять з Росії; нагадує про необхідність збільшення обсягів сховищ ЄС та забезпечення реверсних поставок газу з держав-членів ЄС до України; вітає пропозицію Комісії модернізувати газотранспортну систему України та надати допомогу в оплаті боргів перед Газпромом; наголошує на гострій необхідності подальшого просування у виробленні спільної політики у сфері енергетичної безпеки з функціональним внутрішнім ринком та диверсифікованим постачанням енергоносіїв та роботи з досягнення повної імплементації Третього енергетичного пакету, що зробить ЄС менш залежним від російських нафти та газу;  
27. У зв’язку з цим закликає Комісію підтримати проекти в рамках «Південного коридору», які ефективно диверсифікують постачання енергії, і закликає держави-члени не залучати їхні державні компанії до спільних проектів з російськими компаніями, які підвищують вразливість Європи;
28. Закликає Раду без зволікань уповноважити Комісію прискорити лібералізацію візового режиму з Україною з тим, щоб забезпечити просування на шляху запровадження безвізового режиму, слідуючи прикладу Молдови; у той же час закликає до негайного запровадження на тимчасовій основі дуже спрощених та дешевих візових процедур як на рівні ЄС, так і держав-членів;
29. Твердо переконаний, що події в Україні підкреслюють необхідність для ЄС посилити свої зобов’язання та підтримку європейського вибору та територіальної цілісності Молдови та Грузії з огляду на їхню підготовку до підписання Угод про асоціацію/ПВЗВТ з ЄС цього року;   
30. Доручає своєму Президентові надіслати цю резолюцію Раді, Комісії, урядам держав-членів, а також в.о. Президента, Уряду та Парламенту України, Раді Європи та Президенту, Уряду та Парламенту Російської Федерації.