Європейський Парламент,

-                     враховуючи свої попередні резолюції щодо Східного партнерства (СхП), України та Російської Федерації,

-                     враховуючи звіти Місії з оцінки ситуації у сфері прав людини в Криму, підготовлені Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) та Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин (ВКНМ),

-                     враховуючи рішення Європейської Ради (від 21 березня, 27 червня, 16 липня 2014 року), якими запроваджувались санкції щодо Російської Федерації внаслідок незаконної анексії Криму,

-                     враховуючи Доповідь Управління Верховного  Комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні за період 16 серпня – 15 листопада 2015 р.;

-                     враховуючи Резолюцію ГА ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України»;

-                     враховуючи звіт організації Freedom House «Свобода у світі у 2016 році», який оцінює стан політичних та громадянських свобод в незаконно анексованому Криму як «не вільний»;

-                     враховуючи правило 135 свого Регламенту

 

 

A. беручи до уваги, що Російська Федерація незаконно анексувала Крим і м.Севастополь і таким чином порушила міжнародне право, включаючи Статут ООН, Гельсінський заключний акт, Будапештський меморандум 1994 року та Договір про дружбу співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною 1997 року;

B. беручи до уваги, що під час незаконної анексії Криму Російською Федерацією у березні 2014 року українці, включаючи кримських татар, а також українська армія продемонстрували мужність і вірність Україні і мирно протистояли агресивній анексії; беручи до уваги засудження низкою міжнародних та правозахисних організацій різкого обмеження захисту прав людини з часу окупації та незаконної анексії півострова Російською Федерацією на початку 2014 року;  

C. беручи до уваги зареєстровані випадки цілеспрямованого порушення прав кримськотатарської спільноти, більшість представників якої виступила проти захоплення Росією і бойкотувала так званий референдум 16 березня 2014 року, зокрема шляхом застосування нечіткого та надто широкого «антиекстремістського» законодавства Росії з метою залякування та замовчування критики; враховуючи, що ці порушення включали викрадення, насильницьке зникнення, жорстоке поводження, тортури і страти без суду і слідства, які «фактичні» органи влади не змогли розслідувати та притягнути винних до відповідальності;

D. беручи до уваги, що лідерам кримських татар, зокрема депутату Верховної Ради України Мустафі Джемілєву і Голові Меджлісу Рефату Чубарову, був заборонений в’їзд на територію Криму; враховуючи, що зараз в’їзд їм дозволений, але під загрозою арешту; зараз російський суд видав ордер на арешт Мустафи Джемілєва, який раніше провів 15 років у радянських тюрмах за свою діяльність, спрямовану на повернення його нації на батьківщину в Крим;

E. враховуючи, що всі релігійні громади, у тому числі християнські церкви, незалежні від Москви, зіткнулися з обмеженнями, застосованими щодо їхньої діяльності; беручи до уваги, що ці труднощі зумовлені різким обмеженням свободи зібрань, експропріацією, непродовженням документів, регулярними обшуками, що проводилися в приміщеннях, які залишилися у релігійних організацій;

F. беручи до уваги, що особи, які відмовилися прийняти російське громадянство після анексії, піддаються дискримінації та мають серйозні труднощі в усіх сферах політичного, соціального та економічного життя;

G. беручи до уваги, що Росія обмежила доступ до Криму для представників ОБСЄ, ООН і Ради Європи, не кажучи вже про представників правозахисних НУО і незалежних журналістів; враховуючи, що відсутність доступу дуже ускладнює проведення моніторингу прав людини в Криму та підготовку відповідних звітів;

H. беручи до уваги, що все населення кримських татар, корінного народу Криму, було насильно депортоване до інших частин тодішнього СРСР у 1944 році без права повернення до 1989 року; враховуючи, що 12 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла постанову, в якій визнала депортацію кримських татар у 1944 році геноцидом і встановила 18 травня Днем пам’яті;

1. Підтверджує свою рішучу підтримку суверенітету та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів та її вільний та суверенний вибір рухатися європейським шляхом; нагадує про своє рішуче засудження незаконної анексії Кримського півострова Росією та зобов’язання ЄС, його держав-членів і міжнародної спільноти у повній мірі реалізувати політику невизнання незаконної анексії Криму; нагадує, що відновлення контролю Україною над територією півострова є однією з передумов для відновлення партнерських відносин з Російською Федерацією, в тому числі для призупинення відповідних санкцій;

2. Рішуче засуджує безпрецедентний рівень порушень прав людини, скоєних проти кримчан, які не дотримуються правил, запроваджених так званою місцевою владою, в першу чергу проти кримських татар, зокрема під приводом боротьби з екстремізмом або тероризмом;

3. Засуджує жорсткі обмеження свободи слова, асоціацій та мирних зібрань, у тому числі з нагоди традиційних пам’ятних заходів, включаючи річницю депортації кримських татар сталінським тоталітарним режимом Радянського Союзу та культурні заходи кримських татар; підкреслює, що відповідно до міжнародного права татари як корінний народ Криму мають право зберігати та зміцнювати свої власні політичні, правові, економічні, соціальні та культурні інституції; закликає до поваги Меджлісу як легітимного представництва кримськотатарської спільноти та до уникнення утисків і систематичного переслідування її членів; висловлює занепокоєння у зв’язку з порушенням їхніх майнових прав і свобод, залякуванням, позбавленням волі, неповагою до їхніх громадянських, політичних і культурних прав; з неменшою стурбованістю відзначає існування вимог обмежувального характеру щодо перереєстрації ЗМІ, а також організацій громадянського суспільства;

4. Закликає російську та місцеву де-фактовладу до ефективного, неупередженого та прозорого розслідування всіх справ щодо зникнення осіб, тортур та порушення прав людини, вчинених поліцією та воєнізованими формуваннями, що діють на Кримському півострові з лютого 2014 р.;

5. Нагадує, що Російська Федерація як держава-окупант несе відповідальність за гарантування безпеки всього населення, поваги до прав людини, культурних та релігійних прав корінних татар і інших меншин Криму, а також за дотримання правопорядку у Криму;

6. Нагадує, що інституції та незалежні експерти ОБСЄ, Ради Європи та ООН, всупереч їхнім повноваженням здійснювати моніторинг ситуації з правами людини у Криму, були повністю або частково обмежені у доступі до Кримського півострова, що перешкоджало проводити таку діяльність у Криму;

7. Закликає владу Російської Федерації та місцеву де-факто владу Криму, які відповідно до міжнародного гуманітарного права і міжнародного права у сфері прав людини зобов’язані надати безперешкодний доступ до Криму міжнародним інституціям і незалежним експертам ОБСЄ, ООН та Ради Європи, а також будь-яким правозахисним НУО або ЗМІ, які мають намір відвідати, оцінити та повідомити про ситуацію у Криму, закликає Раду та ЄСЗД чинити тиск на Росію у цьому зв’язку; вітає рішення Генерального секретаря Ради Європи направити свого Спеціального представника з прав людини до Криму, який здійснив перший візит туди після російської анексії і, як очікується, надасть актуальну оцінку ситуації на місці; з нетерпінням очікує на його висновки; наголошує, що будь-яка міжнародна присутність на місці повинна бути скоординована з Україною;

8. Вітає ініціативу України заснувати у рамках формату «Женева+» міжнародний переговорний механізм щодо відновлення суверенітету України над Кримом, який має передбачати безпосередню участь ЄС; закликає Росію розпочати переговори з Україною та іншими сторонами щодо деокупації Криму, скасувати ембарго у сфері торгівлі та енергетики, а також відмінити надзвичайний стан у Криму;

9. Засуджує перешкоджання поверненню кримськотатарських лідерів до Криму, їх кримінальне переслідування, а також зростання і неприйнятний тиск на інших членів Меджлісу; так само засуджує неправомірне закриття медіа ресурсу ATR, який має вагоме значення для кримськотатарської спільноти; закликає Європейську Комісію розширити необхідну фінансову підтримку для забезпечення функціонування цього та інших медіа у вигнанні, в Україні; вважає, що закриття кримськотатарських шкіл та класів, обмеження щодо використання мови поряд з усуненням української мови з офіційного вжитку є серйозним обмеженням базових прав членів спільноти;

10. Закликає до збереження різноманіття культур в Криму і повної поваги української, татарської та будь-якої іншої мови меншин і власної культури;

11. Висловлює жаль з приводу дій де-факто влади, спрямованих на перешкоджання функціонуванню Меджлісу кримськотатарського народу, вищого представницько-виконавчого органу кримських татар, шляхом закриття штаб-квартири Меджлісу та накладення арешту на частину його майна, а також з приводу інших актів залякування;

12. Засуджує регулярні переслідування незалежних ЗМІ, журналістів та активістів громадянського суспільства в Криму; висловлює жаль з приводу примусової паспортизації Російською Федерацією громадян України в Криму; так само засуджує практику фактичних органів влади з нав’язування російського громадянства жителям Криму;

13. Повторно заявляє про свою підтримку рішення ЄС заборонити імпорт товарів, що походять з Криму, якщо вони не супроводжуються сертифікатом походження, виданим органами влади України, а також обмежувальних заходів, пов’язаних з експортом окремих видів товарів і технологій, інвестицій, торгівлі та послуг в Криму; закликає Раду ЄС продовжити дію цих санкцій до повної реінтеграції Криму до правової системи України; 

14. Закликає Російську Федерацію розслідувати всі випадки застосування тортур до незаконно затриманих у Криму осіб, що тримаються під вартою, та звільнити ув’язнених, зокрема Олега Сенцова і Олександра Кольченка, а також заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза, Мустафу Дегерменджи і Алі Асанова, яких було заарештовано в Криму за їхній мирний протест проти окупації, і гарантувати їх безпечне повернення в Україну; закликає Російську Федерацію припинити політично вмотивоване переслідування дисидентів і громадських активістів; засуджує їх подальшу передачу в Росію і примусове присвоєння російського громадянства;

15. Засуджує мілітаризацію Кримського півострова зі значним негативним впливом на економічне та соціальне життя; і погрози Росії розмістити ядерну зброю в Криму, що становить значну загрозу для регіональної, європейської та глобальної безпеки; повторює заклик до виведення всіх російських сил із Криму і східної України;

16. Наголошує на тому, що економічне співробітництво, а також постачання товарів і послуг між Україною й тимчасово окупованим Кримом повинні здійснюватися в рамках правової системи України, й усі сторони повинні дотримуватися цього, уникаючи таким чином негативних наслідків для населення, яке проживає в Криму; у разі недотримання такого порядку, ми закликаємо органи влади провести розслідування та припинити такі порушення; 

17. Висловлює серйозну стурбованість з приводу ситуації щодо дотримання прав ЛГБТІ в Криму, яка значно погіршилася після російської анексії, а також з приводу репресій та погроз з боку де-факто органів влади і воєнізованих формувань;

18. Доручає своєму Президенту довести цю резолюцію до відома Віце-президента Європейської Комісії / Високого представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, Ради ЄС, Європейської Комісії, урядів та парламентів держав-членів ЄС, Президента, Уряду та Парламенту України, Ради Європи, ОБСЄ, а також Президента, Уряду та Парламенту Російської Федерації, Меджлісу кримськотатарського народу.