(неофіційний переклад з англійської, підготовлений ПУ при ЄС)
Європейський Парламент,
беручи до уваги свої попередні резолюції щодо Східного партнерства (СхП), України та Російської Федерації,
беручи до уваги доповіді Місії з оцінки стану справ з дотримання прав людини в Криму, складені Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ та Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин (ВКНМ),
беручи до уваги Європейську конвенцію з прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, а також Декларацію ООН про права корінних народів (UNDRIP);
беручи до уваги рішення Європейської Ради (від 21 березня, 27 червня і 16 липня 2014 р.) про запровадження санкцій щодо Російської Федерації як відповідь на незаконну анексію Криму,
беручи до уваги резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України»,
беручи до уваги Доповідь Freedom House «Свобода у світі у 2016 році», в якій незаконно анексований Крим за станом політичних та громадянських свобод оцінено як "невільний",
беручи до уваги постанову де-факто Верховного суду Криму від 26 квітня, якою Меджліс кримськотатарського народу визнано екстремістською організацією, а також заборонено його діяльність на території Кримського півострову,
беручи до уваги заяви речника Високого Представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики від 14 квітня 2016 року про призупинення діяльності Меджлісу кримських татар і від 26 квітня 2016 року після рішення «Верховного суду» Криму про заборону діяльності Меджлісу,
беручи до уваги заяву Уповноваженого з прав людини Ради Європи від 26 квітня 2016 року із закликом про відміну заборони Меджлісу, а також заяву Генерального секретаря Ради Європи від 26 квітня 2016 року про заборону Меджлісу, яка несе ризик загрози для кримськотатарської громади в цілому,
беручи до уваги Мінський протокол від 5 вересня 2014 року, а також Мінський меморандум від 19 вересня 2014 про реалізацію мирного плану з 12 пунктів,
беручи до уваги статті 135 (5) і 123 (4) власних Правил процедури,
А. беручи до уваги, що Російська Федерація незаконно анексувала Крим і Севастополь і, таким чином, є окупаційною державою, яка порушила міжнародне право, включаючи Статут ООН, Гельсінський Заключний акт, Будапештський меморандум 1994 року і Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною від 1997 року;
В. беручи до уваги, що Європейський Союз і міжнародне співтовариство неодноразово висловлювали свою стурбованість у зв'язку з ситуацією в сфері прав людини на окупованих територіях і систематичним переслідуванням тих, хто не визнає нову владу; беручи до уваги, що ці так звані органи влади переслідували громади корінного населення кримських татар, більшість якого виступає проти російської окупації півострова і бойкотувала так званий референдум 16 березня 2014 року; враховуючи, що кримськотатарські установи та організації все частіше називають «екстремістами» та арештовують провідних членів спільноти або вони ризикують бути заарештованими в якості «терористів»; беручи до уваги, що ці зловживання щодо татар включають викрадення, насильницьке зникнення, насильство, тортури і страти без суду і слідства, які де-факто органи влади не змогли розслідувати та притягнути винних до відповідальності, а також системні правові проблеми з приводу прав власності та реєстрації;
С. беручи до уваги, що лідерам кримських татар, зокрема Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову, було заборонено в'їзд до Криму і тепер дозволено, однак під загрозою арешту, - таким чином, вони опинились в такій же ситуації, як і чимало інших членів Меджлісу та кримськотатарських активістів і переміщених осіб; враховуючи, що понад 20 тисяч кримських татар були змушені покинути окупований Крим і переїхати до материкової України відповідно до даних, наданих Урядом України;
D. беручи до уваги, що лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, який раніше провів 15 років у радянських тюрмах, опублікував список 14-ти кримських татар, які є політичними в'язнями так званих російських "органів влади" Криму, включаючи Ахтема Чийгоза, першого заступника Голови Меджлісу, який утримується в Сімферополі в очікуванні суду; вимагає особливої уваги до стану його здоров'я і підкреслює важливість того, щоб суд над ним був публічним і під контролем Ради Європи та інших міжнародних організацій;
Е. беручи до уваги, що Російська Федерація обмежує доступ до Криму для ОБСЄ, ООН і Ради Європи, не кажучи вже про правозахисні неурядові організації та незалежних журналістів; враховуючи, що відсутність доступу ускладнює моніторинг за дотриманням прав людини і підготовку звітів в Криму;
F. беручи до уваги, що все кримськотатарське населення - корінний народ Криму – у 1944 році було насильно депортоване в інші частини тодішнього СРСР без права повернення до 1989 року; враховуючи, що 12 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла резолюцію, в якій депортація кримських татар у 1944 році визнана геноцидом і встановила 18 травня Днем пам'яті;
G. беручи до уваги, що 26 квітня 2016 року так званий Верховний суд Криму задовольнив клопотання так званого Генерального прокурора Криму Н.Поклонської щодо звинувачення Меджлісу, який є представницьким органом кримських татар від моменту створення у 1991 році і має повний юридичний статус з травня 1999 року, в екстремізмі, тероризмі, порушенні прав людини, у незаконних діях і саботажі проти влади;
H. беручи до уваги, що Меджліс сьогодні оголошений екстремістською організацією і внесений до списку неурядових організацій Мін'юсту Росії, діяльність яких має бути припинена; відповідно діяльність Меджлісу заборонена у Криму і Росії; тобто заборона може застосовуватися щодо понад 2500 членів і 250 сільських і міських меджлісів Криму;
I. беручи до уваги рішення так званого Генерального прокурора Криму і так званого Верховного суду, які є невід'ємними частинами політики репресій і залякувань Російської Федерації, що карає цю меншину за лояльність до Української Держави з часу незаконної анексії півострова два роки тому;
J. беручи до уваги явне порушення міжнародного гуманітарного права (МГП), включаючи Гаазьку конвенцію 1907 року (IV), Четверту Женевську конвенцію (1949) та Додатковий протокол I (1977 р), окупаційна влада не може переслідувати в судовому порядку цивільних осіб за злочини, здійснені до окупації, і кримінальне законодавство окупованої території повинно залишатися в силі;
1. Рішуче засуджує рішення так званого Верховного суду Криму заборонити Меджліс кримськотатарського народу та вимагає його негайного скасування; вважає це рішення системним і цілеспрямованим переслідуванням кримських татар; політично вмотивованою дією, що спрямована на подальше залякування законних представників татарської громади; підкреслює важливість цього демократично обраного органу прийняття рішень кримськотатарського народу.
2. Нагадує, що заборона Меджлісу кримськотатарського народу, який є законним і визнаним представницьким органом корінного народу Криму, забезпечить сприятливий грунт для його таврування і подальшої дискримінації, а також до порушення прав людини та основоположних громадянських свобод кримських татар та є спробою витіснити їх з Криму, який є їхньою історичною батьківщиною; стурбований тим, що визнання Меджлісу екстремістською організацією може призвести до додаткових звинувачень відповідно до положень Кримінального кодексу Російської Федерації.
3. Нагадує, що заборона Меджлісу означає, що йому буде заборонено збиратись, публікувати свої погляди в засобах масової інформації, проводити публічні заходи, користуватись банківськими рахунками; закликає ЄС надати фінансову підтримку діяльності Меджлісу на час його перебування у вигнанні; закликає до збільшення фінансування правозахисних організацій, що працюють у Криму.
4. Нагадує про сумну другу річницю незаконної анексії Кримського півострова Російською Федерацією 20 лютого 2014 року; нагадує про своє суворе засудження цього акту, що порушує міжнародне право; висловлює свою тверду прихильність політиці невизнання незаконної анексії Криму та санкціям, введеним внаслідок цього акту, а також пропонує розглянути питання про розширення списку осіб, щодо яких застосовуються санкції ЄС, у зв’язку із забороною Меджлісу; закликає всі держави-члени суворо дотримуватися санкцій; висловлює жаль щодо візитів до Криму окремих політиків з держав-членів ЄС, окремих депутатів як національних парламентів держав-членів, так і Європейського Парламенту, організованих без згоди української влади, і закликає утриматися від таких поїздок у майбутньому.
5. Знову підтверджує свою повну підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів та її вільного і суверенного вибору слідувати європейським шляхом; закликає всі сторони негайно домагатися мирної реінтеграції окупованого Кримського півострова в українське правове поле через політичний діалог і у повній відповідності з нормами міжнародного права; вважає, що відновлення українського контролю над півостровом має основоположне значення для відновлення співробітництва з Російською Федерацією, в тому числі включаючи припинення санкцій, пов’язаних з анексією Криму.
6. Засуджує жорсткі обмеження на свободу вираження поглядів, об’єднання та мирних зібрань, у тому числі на традиційних пам’ятних заходах, таких як річниця депортації кримських татар сталінським тоталітарним режимом Радянського Союзу та культурні зібрання кримських татар.
8. Засуджує обмеження, що висуваються проти вільних ЗМІ в Криму, зокрема відкликання ліцензії найбільшого кримськотатарського телеканалу «ATR»; закликає до відновлення її, а також роботи дитячого телеканалу «Lale» і радіостанції «Meydan»; вважає, що ці дії позбавляють кримськотатарський народ життєво важливого інструменту для підтримки своєї культурної та мовної самобутності; відзначає створення нової станції «TV Millet» і закликає забезпечити її повну редакційну незалежність.
9. Категорично засуджує систематичні обмеження на свободу вираження поглядів під приводом боротьби з екстремізмом та моніторинг соціальних мереж з метою виявлення активістів, які не визнають нового порядку і критикують легітимність «референдуму», який відбувся 16 березня 2014 року; нагадує про те, що сто держав-членів Генеральної Асамблеї ООН зайняли таку саму позицію під час ухвалення резолюції 68/262;
10. Нагадує про те, що корінний кримськотатарський народ постраждав від історичної несправедливості, внаслідок якої його було масово депортовано органами радянської влади, а їхні землі і ресурси було експропрійовано; шкодує про те, що дискримінаційна політика, що застосовується так званими органами влади, перешкоджає поверненню цих об’єктів власності і ресурсів або використовується як інструмент, щоб купити підтримку.
11. Настійно закликає Російську Федерацію, яка відповідно до міжнародного гуманітарного права несе повну відповідальність як держава-окупант Криму, забезпечувати правовий порядок у Криму і захист громадян від свавільних судових або адміністративних заходів та рішень, таким чином дотримуючись власних зобов’язань як члена Ради Європи, та забезпечити незалежні міжнародні розслідування будь-яких порушень міжнародного права і прав людини, що вчиняються окупаційними силами і так званими місцевими органами влади; закликає до відновлення роботи Контактної групи щодо допомоги сім’ям зниклих осіб.
12. Закликає до забезпечення постійного та безперешкодного доступу відповідних міжнародних органів з прав людини до Криму з метою спостереження за станом дотримання прав людини.
13. Вітає ініціативу України щодо створення міжнародного механізму ведення переговорів щодо відновлення українського суверенітету над Кримом у форматі «Женева плюс», який повинен включати безпосереднє залучення з боку ЄС; закликає Російську Федерацію розпочати переговори з Україною та іншими сторонами щодо деокупації Криму, зняти торговельні та енергетичні ембарго та скасувати надзвичайний стан в Криму.
14. Закликає до збереження історичного і традиційного багатонаціонального середовища Криму і до повної поваги до української, татарської мов та інших мов національних меншин і різних культур; засуджує правовий тиск на культурні й освітні організації кримських татар, в тому числі ті, які опікуються питаннями кримськотатарських дітей.
16. Закликає Російську Федерацію розслідувати усі випадки застосування тортур щодо ув’язнених, які незаконно утримуються в Криму, таких як заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз, Мустафа Дегерменджі і Алі Асанов, які були арештовані в Криму так званою місцевою владою за мирний протест проти окупації, а також гарантувати їхнє безпечне повернення в Україну; знову закликає звільнити Олега Сенцова і Олександра Кольченка; закликає Російську Федерацію припинити політично мотивоване переслідування дисидентів і громадських активістів; засуджує їх подальше перевезення до Російської Федерації та примусове надання російського громадянства; закликає Російську Федерацію до тісної співпраці з Радою Європи та ОБСЄ у згаданих вище справах.
17. Закликає ЄСЗД та Раду посилити тиск на Російську Федерацію з метою надання міжнародним організаціям доступу до Криму для моніторингу ситуації з дотриманням прав людини в контексті триваючих грубих порушень основних свобод і прав людини на півострові, створення постійних міжнародних моніторингових і конвенційних механізмів; підкреслює, що будь-яка міжнародна присутність на місці повинна бути скоординована і погоджена з Україною, а також підтримана основними правозахисними міжнародними організаціями.
18. Повторно відзначає своє глибоке занепокоєння ситуацією з ЛГБТ в Криму, яка значно погіршилась після анексії Криму Росією.
19. Доручає своєму Президенту довести цю резолюцію до відома Віце-президента Європейської Комісії / Високого представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, Ради, Європейської Комісії, урядів та парламентів держав-членів ЄС, Президента, Уряду та Парламенту України, Ради Європи, ОБСЄ, а також Президента, Уряду та Парламенту Російської Федерації, а також Меджлісу кримськотатарського народу.
Повний текст резолюції англійською мовою доступний за посиланням: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=MOTION&reference=B8-2016-0588&format=XML&language=EN