13 лютого 2012 Центр Європейської Політики (ЕРС, Брюссель) оприлюднив коментар, підготовлений власним аналітиком Амандою Пол, під заголовком «Підписувати чи не підписувати – ось питання відносин Україна-ЄС»[1].

У статті дослідниця ставить під сумнів послідовність політики ЄС щодо України, беручи як окремий випадок ситуацію навколо парафування та підписання Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

Беззаперечно, пише вона, що парламентські вибори в Україні у жовтні матимуть вирішальне значення для вироблення Європейським Союзом тактики по відношенню до України. Якщо вибори будуть визнані такими, що не відповідають міжнародним стандартам, питання підписання Угоди буде відкладено на невизначений термін. Якщо ж натомість вони будуть визнаними демократичними – цілком вірогідно, що окремі країни-члени ЄС, зокрема, Німеччина, будуть наполягати на прив’язці майбутньої ратифікації Угоди до звільнення Ю.Тимошенко. Водночас, на думку А.Пол, ЄС взагалі нічого не втрачає, якщо підпише Угоду про асоціацію з Україною, якою б не була ситуація, адже Угода не містить перспективи членства і за кожною країною-членом залишається право діяти на власний розсуд при ратифікації, що є навпаки важелем впливу на Україну.

Дослідниця також не погоджується, що відносини України з ЄС зайдуть у тупикову ситуацію за відсутності Угоди, адже, на думку дослідниці, рівень партнерських відносин в різних секторах між Україною та ЄС навіть в рамках ЄПС та СхП залишається високим.

Натомість А.Пол переконує, що сторони скоріше виграють, ніж програють, якщо підпишуть Угоду про асоціацію. Першим переможцем буде бізнес, оскільки передбачене Угодою створення ЗВТ дасть можливість українському та європейському бізнесу працювати за спільними правилами та стандартами, що сприятиме передбачуваності, стабільності в країні, як і залученню інвестиції. Крім того, процедура набуття чинності ЗВТ потребує лише ратифікації Європейським парламентом та ВРУ. Початок дії ЗВТ допоможе через бізнес зміцнити про-європейський табір як в уряді, так і в парламенті.

Відтак, підсумовує дослідниця, Україна та ЄС в чергове стоять на роздоріжжі. Через розходження в позиціях країн-членів щодо європейських прагнень України, ЄС так і не зміг виробити далекоглядну стратегію, приставши на бік політики тримання дверей «і не відчиненими, і не зачиненими». Втім, на переконання А.Пол, у передвиборчий період стратегія ЄС має стати набагато більш витонченою: зокрема, потрібно і надалі наполягати на дотриманні верховенства права та поліпшенні демократії, відстежувати справу Ю.Тимошенко та інших, але розглядати відносини виключено через призму Ю.Тимошенко є великою помилкою та програшною позицією для обох сторін, що сприятиме лише нестабільності та непередбачуваності.

,