У розвиток теми Саміту Україна-ЄС з’явилося декілька експертних коментарів в європейській спеціалізованій пресі. Впадає в око той факт, що коментаторами виступають переважно українські експерти. Попри різні аргументи, дослідники на сторінках ЗМІ сходяться в тому, що запорукою і провідником подальшого демократичного і європейського розвитку має стати громадянське суспільство. Саме на посиленні останнього вони закликають ЄС зробити акцент. Прикметним також є те, що якщо європейська преса охрестила минулий Саміт «провальним», експерти налаштовані більш позитивно і вбачають в ньому скоріше привід змістити акценти. Сумнівів у тому, що Україна таки піде європейським шляхом розвитку в експертних коментарях немає.

Так, дослідниця українського походження Н.Шаповалова з іспанського «Фріде» на сторінках електронного видання «ІюОбзервер» переконує, що після 20 років блукання Україна нарешті визначилась, обравшись європейських шлях розвитку. Але доки Угоду не буде підписано та ратифіковано, європейське та демократичне майбутнє країни залишається непевним. Стратегія європеїзації України «зверху-вниз» через програми допомоги і т.д. не спрацьовує ані в Україні, ані в інших країнах-сусідах ЄС на сході. Відтак, робить висновок дослідниця, ЄС має негайно змістити фокус всієї своєї стратегії у регіоні, сприяючи змінам зсередини на різних рівнях: громадянського суспільства, бізнесу, місцевої влади. У цьому зв’язку дослідниця визнає, що форум громадянського суспільства, проведений за участю керівництва ЄС одразу після Саміту Україна-ЄС – це позитивне нововведення. Потрібні аналогічні «бізнес саміти» між Україною та ЄС. Втім головне - створення можливостей для молоді, обмін візитами дослідників та студентів, прогрес у переговорах по безвізовому режиму, а також вільна торгівля з ЄС. «Дехто це проінтерпретує як перемогу Януковича над слабким ЄС, який відкриється Україні попри авторитарні методи. Втім, у довгостроковій перспективі, втратить саме Янукович, а українська та європейські нації отримуватимуть перевагу від тісніших зв’язків. ЄС треба не згортати підтримку, а посилювати залучення в Україну та українців», - вважає дослідниця.

Аналогічний крок до посилення співпраці з громадянським суспільством в Україні закликають на сторінках брюссельського «Юропіан Войс» зробити представники польсько-українського громадянського суспільства K.Бобінський та Я.Пєкло з Fundacja Unia&Polska та PAUCI Warsaw. У статті «ЄС має не збавляти тиск на Україну» автори переконані, що наступні парламентські вибори стануть тестом того, чи дійсно уряд відданий ідеї європейської інтеграції України. Саме тому важливо, щоб ЄС посилював контакти з політичною опозицією та організаціями громадянського суспільства. Події в Північній Африці та втрата підтримки В.Путіним в РФ можуть примусити замислися як керівництво України, так і керованих. Українська влада має зрозуміти, що Україна стане стабільною лише тоді, коли буде демократичною, і тільки будучи демократичною, вона зможе підписати Угоду про асоціацію з ЄС.

Незвичною за своїм стилем публікацією для «ЄврАктів» став «Портрет Українця», автором якого є український політолог з фундації “People First” Р.Рукомеда. Останній пише, що громадяни України, «які останні 20 років шукали свій шлях, не завжди до кінця усвідомлюють, що основною перепоною на шляху до змін є вони самі». Наводячи далі у публікації психологічний портрет українця, автор приходить до висновку, що українці наділені високими комунікаційними здібностями через потребу «вести переговори з різними силами, які контролювали Україну протягом різних історичних періодів». Українцям притаманний також певний соціальний фаталізм, але поряд з ним - переконаність у щасливому майбутньому та оптимізм. Українське суспільство залишається великою мірою заснованим на давніх традиціях, що інколи поєднується також з національною впертістю та неготовністю закладати у спорі все. Тому українці завжди убезпечують собі шляхи відступу і тримають всі опції відкритими. У політиці ця національна риса характеру проявляється у намаганні робити політичні аванси з двома-трьома партнерами.

Переносячи психологію у політичну площину, автор публікації повідомляє, що зовнішні сили, в тому числі Росія, мають розуміти, що розвивати глибокі стосунки з Україною можна тільки через «м’яку силу» і протягом тривалого часу. Державу українець теж сприймає як дещо, що формально обмежує його свободу, тому оптимальним видом демократії для українця є мінімізація влади з максимальною децентралізацію на користь регіонів. За такою формулою, підкріпленою рівністю законів для всіх, «українці швидко освоять демократію та перетворяться у законослухняних громадян». Фактично, автор публікації підводить до того, що українці за своїм менталітетом є типовими європейцями, і тому оптимальною моделлю інтеграції, де Україна збереже суверенітет та децентралізацію влади, є Європейський Союз. Як антипод цьому виступає вертикальна система прийняття рішень в РФ. Відповідно, автор переконаний, що Євразійський Союз навряд чи стане природнім та зручним утворенням для громадян України. «Українці змогли зберегти свої бажання протягом останніх 500 років, вони збережуть їх і зараз, навіть якщо українське керівництво думає інакше».

,