В час, коли Європейський Союз збирається виділити Києву додаткові гранти в рамках ініціативи «Фонд за Демократію», декілька представників Партії Регіонів, що перебувають при владі висловили незадоволення іноземною допомогою, яка, за їх словами, «спричинює хвилювання» та «послаблює» країну, пише ЄврАктів, посилаючись на заяви про «грантоїдство» та використання закордонних коштів на цілі «які не відповідають державній політиці». Так, Олександр Єфремов, керівник парламентської фракції Партії регіонів заявив, що «зовнішній інвестор» планує профінансувати проекти, які призведуть до «північно-африканського» сценарію в Україні. «Сьогодні світ керується інформацією і завдяки Інтернету будь-яка інформація може бути непропорційно роздутою. У мене є дані, що Дж.Сорос виділяє фонди для того, щоб підготувати певні групи української молоді для постановки різних сценаріїв, що у них можуть бути», - передає «ЄврАктів» з посиланням на українську «Дзеркало Тижня». Очевидно, що думку О.Єфремова поділяє також Міністр внутрішніх справ А.Могильов, який також говорить про низку людей, що спеціалізуються на отриманні іноземних грантів для підготовки різного роду розвитку подій, оскільки «сильна Україна нікому не потрібна за кордоном» . Такої ж самої лінії дотримується міністр освіти, молоді та спорту Д.Табачнік та депутат ПР О.Бондаренко, пише видання.

Водночас, вважає ЄврАктів, український уряд навряд чи піде так далеко, щоб заборонити іноземну допомогу. Зокрема тому, що Україна має на меті стати частиною Європейського Союзу. А відмова від європейських грантів на демократію, які прокладають дорогу до майбутнього членства в ЄС, буде суперечити такій меті. Дійсно, ЄС планує залучити все більш амбіційні зусилля, щоб допомогти українському громадянському суспільству в рамках «Європейського фонду за демократію». Деталі цієї нової ініціативи мають стати відомими у ході саміту Східного партнерства 29-30 вересня ц.р. Ініціатива спрямована на підтримку політичних партій, незареєстрованих неурядових організацій, торгових об’єднань та інших соціальних партнерів. Вже на сьогодні, за оцінками українських медіа, країна отримає допомогу через різні західні програми. Найбільшими донорами залишаються Європейський Союз та уряд США, але також уряди Великобританії, Нідерландів, Німеччини, Швеції, Канади, Швейцарії та Японії. Допомога ЄС з 1991 становила 2,5 млрд.євро. Щорічна допомога зростає з 47 млн.євро у 2002 до 116 млн.євро у 2009 році. Крім того, на 2011-2013 рік запланований бюджет у 470млн.євро, який має піти на виконання угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Втім, використання грошей європейських платників податку на фінансування програм в Україні є контроверсійним. Українське експертне середовище переважно вважає, що численні програми ЄС насправді не допомагають у процесах трансформації, яку вони покликані підтримувати. Тому певною мірою звинувачення у «грантоїдстві» можуть бути обґрунтованими. Втім, як показують цифри, найбільшим реципієнтом зовнішньої допомоги є державні інституції, а потім вже громадянське суспільство та неурядові організації. З часів розпаду Радянського Союзу було чимало програм, які мали на меті сприяти проведенню судової реформи, обладнанню судів сучасною технікою. Втім мільйони були з’їдені, а поліпшення у судовій системі є незначними, і критикувати треба відтак не тільки «граноїдів», але й державні органи влади. Натомість іноземні ініціативи завжди відігравали важливу роль у захисті прав людини та діяли як каталізатор реформ у державі, як запобіжник потенційним зловживанням, цитує «ЄврАктів» газету «Дзеркало тижня».

У офіційних коментарях до публікації привертає увагу позиція О.Рибак, керівника неурядової організації «Українсько-європейське енергетичне агентство», яка наголошує на необхідності віднайти баланс між «давати просто так», тобто розбещувати отримувача грошима, і «надавати підтримку» в імплементації проекту, який був чітко розроблений. О.Рибак наголошує, що проект повинен мати довготривалий вплив, оскільки дуже часто «як тільки донор йде і грантового компоненту більше немає», бажання повторити чудовий експеримент у іншій місцевості зникає. «Кожен проект, який підтримується донором, або технічна допомога, мають залишати після себе самодостатній механізм, який може працювати незалежно від того, чи є грант, чи немає», -вважає О.Рибак.

«ЄврАкти»,