Понад 90 років тому історія України закарбувала на своїх скрижалях новий символ, який став невід'ємною складовою генетичної пам'яті українського народу. Цей символ — Крути!

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є сяючим дороговказом для десятків поколінь незламних борців за свободу та незалежність рідної землі, за власну Українську державу.

27 січня 1918 р. з Києва назустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив добровольчий Студентський Курінь. Він складався зі студентів Університету імені Святого Володимира (нині Київський Національний Університет ім. Т. Шевченка), новоствореного Українського Народного Університету, а також із гімназистів Київських гімназій. Вони майже не мали ніякої бойової підготовки. Курінь мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач. По дорозі прийшло повідомлення, що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився відразу за Ніжином, на станції Крути - за 120 км від Києва.

Перемога під Крутами давала б шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала б ворогові шлях на столицю. Студентський Курінь становив до 300 юнаків. Проти них рухався передовий загін військ Муравйова кількістю близько 6 тисяч військових, який підтримувала вогнем артилерія з бронепотягів. У захисників Крут була тільки одна гармата. Бій тривав цілий день з ранку 29 січня 1918 р. й до вечора. У результаті більшість загинуло, 35 потрапило до полону.

Надвечір 27 полонених студентів та гімназистів розстріляли у дворі ст. Крути. Перед смертю гімназист-галичанин І.Г.Піпський заспівав «Ще не вмерла України...», його спів підхопили й інші юнаки.

Як така, битва не мала вирішального значення в перебігу військових дій, однак вона на кілька днів зупинила наступ більшовицьких військ, відтак Центральна Рада змогла протриматися в Києві, що було надзвичайно важливо для делегації УНР на мирних переговорах у Бресті, яка готувала документи про визнання Центральними державами незалежності України.

Трагічна загибель студентського куреня під Кру­тами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. За рішенням УЦР тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на Аскольдовій могилі.

На перепохованні героїв Крут у Києві 19 березня 1918 року Людмила Старицька-Черняхівська сказала: "Ми повинні всі, що лишилися живими, поклястись на цій могилі – віддати Україні все наше життя. Тільки всесильною працею  на життя України можемо ми поквітувати їх жертву та зняти з них тягар марної, німої смерти".

Сьогодні на Аскольдову могилу приходять старі й молоді, щоб узяти наснаги від вогню самопожертви героїв Крут.

Підготовлено за матеріалами:

Бойко О., Крути //Довідник з історії України.-К.: Генеза, 2002.-С.376 http://www.vasilkov.info/ та http://www.istpravda.com.ua/articles/5107e15909e9c/  (Володимир Сергійчук: "Завдяки Крутам УНР визнали державою"