Європейський Парламент,

-                враховуючи Угоду про асоціацію та поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони,

-                враховуючи свої попередні резолюції щодо України та Росії, особливо такі, як від 4 лютого 2016 р. щодо ситуації з правами людини в Криму, зокрема кримських татар, а також щодо окремих справ українців, які незаконно затримані в Росії, такі як від 30 квітня 2015 р. щодо Надії Савченко та від 10 вересня 2015 р. щодо Росії, зокрема справ Естона Когвера, Олега Сенцова та Олександра Кольченка,

-                враховуючи резолюцію Генеральної асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 р. під назвою «Територіальна цілісність України»  та резолюцію Генеральної асамблеї ООН 71/205 від 19 грудня 2016 р. під назвою «Ситуація з правами людини в Автономній республіці Крим та місті Севастополь (Україна)»,

– враховуючи Європейську конвенцію з прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та Декларацію ООН про права корінних народів,

– враховуючи Женевську конвенцію стосовно захисту цивільних осіб під час війни,

– враховуючи Пакет заходів з імплементації Мінських домовленостей, ухвалених та підписаних у Мінську 12 лютого 2015 р. та схвалених у цілому резолюцією Ради Безпеки ООН 2202 (2015) від 17 лютого 2015 р.,

-                враховуючи рішення Ради ЄС про продовження санкцій, застосованих проти Російської Федерації у зв'язку з незаконною анексію Кримського півострова,

-                враховуючи ухвалу так званого «Кримського верховного суду» від 26 квітня 2016 року, згідно з якою Меджліс кримськотатарського народу було визнано  екстремістською організацією та заборонено його діяльність на Кримському півострові,

-                враховуючи статті 135 (5) і 123 (4) Регламенту ЄП,

А. оскільки у березні 2017 р. виповнюється третя сумна річниця незаконної анексії Кримського півострова Росією;

В. оскільки анексія Криму Російською Федерацією є незаконною та становить порушення норм міжнародного права і європейських угод, підписаних як Російською Федерацією, так і Україною, зокрема Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта та Будапештського меморандуму і Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 1997 р.;

С. оскільки упродовж усього періоду анексії російська влада повинна нести відповідальність за захист людей і громадян Криму як влада, що де-факто присутня в цьому регіоні;

D. оскільки відповідно до даних правозахисних організацій та відкритих джерел щонайменше 62 громадянина України, 49 з яких є жителями Криму, були незаконно притягнуті до відповідальності за політичними мотивами російськими правоохоронними органами; оскільки кількість українських політичних в'язнів в Росії збільшилася протягом 2016 року, незважаючи на позитивний факт звільнення шести українців; оскільки наразі 17 громадян України незаконно затримані в Російській Федерації та 15 в окупованому Криму; оскільки щонайменше сто українців утримуються в жахливих умовах у якості заручників підтримуваними Росією сепаратистськими силами в Донецькій і Луганській областях України;

E. оскільки застосування тортур та жорстоке та принизливе поводження документувалося у різних справах; оскільки ці звинувачення до сьогодні не були належним чином розслідувані; оскільки тортури застосовувались для отримання зізнань і підтримки сфальсифікованих доказів вини; оскільки кримські адвокати, які надають правову допомогу цим людям, та правозахисники, які повідомляють про випадки політично мотивованих насильницьких зникнень в Криму, а також журналісти, які інформують про ситуацію з кримськими татарами ставали об’єктами атак; 

F. оскільки багато ув’язнених та утримуваних осіб в тюрмах зіштовхувались із суворими і нелюдськими умовами у в’язницях, що спричиняють ризики для їхнього фізичного і психічного здоров’я; оскільки є ув’язнені, яким необхідні невідкладний медичний догляд і лікування;

G. оскільки 16 грудня 2016 р. Генеральна асамблея ООН (ГА ООН) визнала Росію окупаційною владою і засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією території України – Автономну Республіку Крим та місто Севастополь та підтвердила невизнання їх анексії;

H. оскільки відповідно до статті 70 Женевської конвенції стосовно захисту цивільного населення під час війни, «окупаційна влада не може здійснювати арешт, переслідування або обвинувачення проти осіб, які перебувають під захистом, за скоєні вчинки або виражені переконання здійснені до окупації»; оскільки Росія в Резолюції ГА ООН визнана країною, яка є окупаційною владою, і на неї, як на окупаційну владу, накладаються зобов’язання, включаючи захист людей та громадян Криму;

I. оскільки дія обмежувального російського законодавства, яке регулює політичні та громадянські права, була поширена на Крим, внаслідок чого свобода об’єднань, вираження думок, зібрань, доступу до інформації та релігії зазнали радикального згортання, а також з’явилися достовірні повідомлення про залякування, насильницькі зникнення і тортури;

J. оскільки приблизно 20000 внутрішньо переміщених осіб з Криму проживають в інших регіонах України, Меджліс кримськотатарського народу був заборонений і оголошений екстремістською організацією, а українські школи на півострові були закриті;

К. оскільки 16 січня 2017 року Україна подала позов до Міжнародного Суду ООН з метою притягнення  Російської Федерації до відповідальності за її підтримку тероризму на сході України та акти дискримінації етнічних українців та кримських татар в окупованому Криму;

1. Підтримує суверенітет, незалежність, єдність і територіальну цілісність України у межах її міжнародно-визнаних кордонів і рішуче підтверджує своє засудження незаконної анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Російською Федерацією; повністю підтримує тверду та послідовну відданість ЄС і його держав-членів не визнавати цю анексію та повністю підтримує обмежувальні заходи, прийняті у зв’язку із цим;

2. Нагадує про те, що ситуація з правами людини на Кримському півострові значно погіршилася, порушення свободи слова, зловживання у сфері засобів масової інформації та примусове нав’язування російського громадянства стали систематичними, а основні права та свободи людини не гарантуються в Криму;

3. Засуджує дискримінаційну політику, що застосовується так званими "органами влади", зокрема проти кримськотатарської етнічної меншості, порушення їхніх прав власності, посилення залякування цієї спільноти та тих, які виступають проти російської анексії, а також відсутність свободи вираження думок і зібрань на півострові;

4. Закликає Росію звільнити без подальших зволікань усіх незаконно та свавільно затриманих українських громадян, як в Росії, так і на тимчасово окупованих територіях України, а також забезпечити їхнє безпечне повернення, в тому числі Миколу Карпюка, Станіслава Клиха, Олександра Кольченка, Олега Сенцова, Олексія Чирнія, Олександра Костенка, Сергія Литвинова, Валентина Вигівського, Віктора Шура, Андрія Коломійця, Руслана Зейтуллаєва, Нурі Прімова, Рустема Ваітова, Ферата Сайфулаєва, Ахтема Чійгоза, Мустафу Дегерменджі, Алі Асанова, Інвера Бекірова, Мусліма Алієва, Вадіма Сірука, Арсена Джеппарова, Рефата Алімова, Зеврі Абсеітова, Ремзі Меметова, Рустема Абільтарова, Енвера Мамутова, Артура Панова, Євгенія Панова, Романа Сущенка та Емір-Усеїна Куку, захисника прав людини, й інших, та дозволити усім вищезгаданим людям вільно пересуватися, в тому числі Миколі Семені, який переслідується за свою журналістську діяльність для Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода;

5.  Наголошує, що рішення Російської Федерації від 21 березня 2014 р. анексувати Крим залишається незаконним, і рішуче засуджує подальше рішення російської влади щодо видачі усім мешканцям Криму російських паспортів;

6.  Нагадує Російській Федерації, як окупаційній владі з ефективним контролем над Кримом і зв’язаній міжнародним гуманітарним правом та міжнародними нормами з прав людини, про її зобов’язання забезпечувати захист прав людини на півострові та закликає російську владу надати безперешкодний доступ до Криму для міжнародних організацій і незалежних експертів Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ), Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи, а також для будь-яких НУО у сфері прав людини або представникам новинних ЗМІ, які бажають здійснити візит, оцінити та доповісти про ситуацію в регіоні; закликає українську владу спростити процедуру для іноземних журналістів, правозахисників і адвокатів для отримання доступу на півострів;

7.  Вважає, що права кримських татар були порушені у важкій формі в результаті заборони діяльності Меджлісу та рішуче повторює свій заклик негайно скасувати відповідне рішення і пов’язані з ним наслідки; засуджує кримінальне переслідування і погрози арешту щодо лідерів Меджлісу, таких як Мустафа Джемілєв, депутат Верховної Ради України і номінант на Премію ім. Сахарова, та Рефат Чубаров, Голова Меджлісу;

8.   Підкреслює, що кримські татари як корінний народ півострова і їхня культурна спадщина, як видається, є головними цілями репресій; закликає до надання міжнародним організаціям та незалежним експертам з ОБСЄ, ООН та Ради Європи необмеженого доступу до Криму;

9.   Нагадує російській владі, що, незважаючи на незаконну анексію Криму, Росія у фактичному статусі несе повну відповідальність за підтримання правопорядку в Криму і за захист кримських громадян від свавільних судових і адміністративних заходів;

10. Висловлює серйозне занепокоєння з приводу численних достовірних повідомлень про випадки зникнення, тортур і систематичного залякування місцевих жителів, які виступають проти анексії Криму, та закликає Росію негайно припинити практику переслідування, ефективно розслідувати всі випадки порушень прав людини, в тому числі насильницькі зникнення, свавільні затримання, тортури і жорстоке поводження із затриманими, а також поважати основні свободи всіх мешканців, включаючи свободи вираження поглядів, релігії чи переконань та об’єднань, а також право на мирні зібрання; закликає негайно розслідувати всі зникнення і викрадення за період окупації Криму, включаючи випадок Ервіна Ібрагімова;

11. Нагадує про те, що відповідно до російського законодавства юрисдикція системи правосуддя Росії поширюється лише на злочини, вчинені на території Росії; засуджує той факт, що російські правоохоронні органи порушили низку кримінальних справ щодо діянь, вчинених на території України і Криму до його анексії;

12. Вітає нещодавній візит українського Омбудсмена до Криму з метою зустрічі з ув’язненими; шкодує, що  Омбудсмену не було дозволено зустрітися з усіма з них та висловлює надію на те, що під час її майбутніх візитів вона отримає безперешкодний доступ до українських ув’язнених в Криму, а також до тих, які були переправлені до Російської Федерації;

13. Закликає до надання необмеженого, безпечного та безперешкодного доступу ОБСЄ та іншим міжнародним правозахисним спостерігачам і усім гуманітарним суб’єктам  до Кримського півострову та до створення незалежних моніторингових механізмів, й надання гуманітарної і правової допомоги де це необхідно; підтримує ініціативи започатковані Україною, які спрямовані на реагування щодо цих питань в рамках Ради з питань прав людини та Генеральної Асамблеї; закликає  Європейську службу зовнішньої дії (ЄСЗД) та Представництво в Росії уважно відслідковувати судові процеси проти українських політичних в’язнів та доповідати про ставлення до них в ув’язненні; висловлює занепокоєння з приводу доповідей про застосування у якості покарання психіатричних заходів; очікує, що Представництво ЄС, ЄСЗД та посольства держав-членів уважно відстежуватимуть судові процеси проти українських громадян в Росії та прагнутимуть доступу до цих людей до, під час та після судових процесів над ними;       

14. Засуджує домінуючу практику переведення затриманих до віддалених регіонів Росії, що серйозним чином перешкоджає їх комунікації зі своїми родинами та правозахисними організаціями;  наголошує, що така практика суперечить чинному російському законодавству, а саме статті 73 Кримінально-процесуального кодексу,  згідно з якою відбування покарання має проходити в регіоні, де проживають засуджені або там, де був винесений судовий вирок; засуджує практику заборони консульських відвідувань затриманих людей та закликає владу безумовно дозволити такі візити; наполягає на доступі Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) до тюремних закладів на окупованих територіях та повазі до прав затриманих щодо комунікації зі їхніми  рідними та друзями на регулярній основі як у вигляді переписки, так і шляхом відвідувань;

15. Також підкреслює необхідність забезпечення Україною захисту прав і потреб переміщених українських громадян, включаючи їхнє право волевиявлення та доступ до повного правового і адміністративного захисту у їхній країні;

16. Вітає рішення Президіуму Верховного Суду Росії від 22 лютого 2017 р. про припинення засудження Ільдара Дадіна за обвинуваченнями в багаторазовій участі у несанкціонованих протестах, включаючи проти війни Росії щодо України, а також постанову про його звільнення, що відбулося після невідкладної резолюції Європейського Парламенту від 24 листопада 2016 р. на його захист;

17. Закликає Спеціального представника Європейського Союзу з прав людини звертати постійну увагу до ситуації з правами людини на Кримському півострові; підкреслює загальну необхідність для Європейського Союзу відігравати більш видиму, ефективну і проактивну роль у просуванні сталого мирного рішення;

18. Закликає ЄС підтримувати українські та кримськотатарські медіапроекти для Криму, проекти, які започатковані Європейським фондом за демократію і Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода, а також заходи, спрямовані на захист українських і кримськотатарських шкіл та інші ініціативи, на захист їхньої культурної спадщини;

19. Закликає до запровадження подальших обмежувальних заходів проти осіб, відповідальних за грубі порушення прав людини, що, зокрема, включали б замороження їхніх активів у банках ЄС;

20. Закликає всі сторони до повного виконання положень Мінських домовленостей, включаючи припинення військових дій на Донбасі, обмін заручниками, а також невідкладного звільнення і повернення усіх полонених; нагадує про особливу відповідальність Російського уряду у цьому контексті;

21. Робить запит на вивчення можливості започаткування міжнародного переговорного формату за участю ЄС з обговорення деокупації Криму, який би базувався на міжнародному гуманітарному праві, правах людини і міжнародних принципах;

22. Наполягає аби Рада ЄС знайшла шляхи підтримки України у Міжнародному Суді у справі щодо відповідальності Російської Федерації за її підтримку тероризму на сході України та актів дискримінації етнічних українців і кримських татар в окупованому Криму;

23. Доручає Президенту направити цю резолюцію Раді ЄС, Європейській Комісії, Віце-президенту Європейської Комісії / Верховному Представнику Союзу із закордонних справ і безпекової політики, державам-членам ЄС, Президенту України, урядам і парламентам України та Російської Федерації, а також до Парламентської Асамблеї Ради Європи і Організації з безпеки та співробітництва у Європі.