Повідомлення на початку в грудня в європейських ЗМІ Брюсселя щодо найближчої перспективи відносин Україна-ЄС сповнені інтриги. Майже всі заголовки публікацій про Україну містять знаки питання або слова «сумнів» чи «балансування».
У перші дні грудня ЗМІ зустріли з відвертим подивом новину про прийняття Європейським парламентом рекомендацій парафувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. «Парламент м’яко пройшовся «про стратегічно важливій» Україні», - пише «ЄврАктів», оцінуючи заклик Європейського парламенту парафувати Угоду якнайшвидше і бажано до кінця року, як «на здивування м’яку резолюцію». Портал публікує витяг з коментаря Представника України при ЄС, в якому вітається позиція Європейського парламенту та міститься заклик до інституцій зробити аналогічний крок. «ЄврАктів» не оминув згадки також про інші положення резолюції, зокрема про заклик переглянути справу Ю.Тимошенко; про визнання за Україною, відповідно до ст.49 Лісабонської Угоди, права подати заявку на членство в ЄС при умові дотримання європейських принципів та цінностей; про тиск, який чиниться на Україну з боку РФ, а також про визнання стратегічної важливості України з її ресурсами, населенням та географічним розташування для ЄС та безпеки і стабільності в регіоні. «Нью Юроп» також бачить у резолюції Європейського парламенту шанс для того, щоб Угода «проскочила». Втім після рішучого засудження ЄНП 08 грудня на конгресі в Марселі дій української влади газета передрікає настання періоду «невизначеності» щодо подальшої співпраці України та ЄС. «Після того, як Європейський парламент схвалив підписання Угоди з Україною, залишається незрозумілим, як останні події у справі Тимошенко вплинуть на Раду ЄС, і чи дотримуються лідери ЄНП обіцянки не продовжувати з Угодою про асоціацію доти, доки колишнього Прем’єр-міністра не випустять на свободу», - підсумовує газета.
«Домовленість про асоціацію між Україною та ЄС балансує» при тому, що до зустрічі Президента В.Януковича з лідерами європейських інституцій лишається менше двох тижнів, пише «Юропіан Войс». Обидві сторони планували укласти угоду на саміті, продовжує видання, але після засудження Ю.Тимошенко ці плани змінилися. Попри те, що текст Угоди завершено, а саме проведення саміту вже не перебуває під сумнівом, залишається незрозумілим, чи готові лідери європейських інституцій Ж.М.Баррозу та Г.Ван Ромпей поставили свої ініціали під документом. Навіть якщо Угоду парафують, варто очікувати проблем з ратифікацією: після парафування буде «чимало простору для маневру» під час ратифікаційного процесу, щоб чинити тиск на український уряд. Як підсумовує видання, у відносинах між Україною та ЄС напередодні саміту виникло багато ускладнень: це і скасування візиту Президента України до Брюсселя, і повідомлення з українського боку про перебування В.Януковича у Москві під час запланованого саміту, і зрештою – відсутність планів у К.Ештон відвідати Київ попри те, що зазвичай вона відвідує такі події.
Експерти в ЗМІ:
Аналогічні ремарки щодо «підвішеного стану» відносин України-ЄС роблять і експерти. Так, Аманда Пол з Центру європейської політики у коментарі для «ІюОбзервер» пише, що попри те, що країни-сусіди ЄС багато чого здобули саме завдяки попереднім зусиллям України і зараз просуваються вперед у відносинах з ЄС, європейська інтеграція самої України ризикує бути згорнутою. Справа над Ю.Тимошенко зробила український європейський суп «отруйним», не тільки зруйнувавши імідж України, але й надавши більше аргументів традиційним противникам європейської інтеграції країни.
Навряд чи, пише аналітик, Ю.Тимошенко буде звільнено. ЄС вимагає Януковича втрутитися, що є суперечливою вимогою для самого ЄС, який вимагає водночас незалежності судів. Справа в апеляційному суді, і незрозуміло, чи буде рішення прийняте до чи після Саміту 19 грудня ц.р. Скоріше, прогнозує А.Пол, можуть звільнити Ю.Луценка, ніж Ю.Тимошенко.
Попри це, з огляду на те, що на кону не тільки відносини з Україною як зі стратегічним партнером ЄС, а й успіх всього Східного партнерства як ініціативи, країни-члени переважно готові парафувати Угоду про асоціацію. Проте, на думку А.Пол, підписання її «майже точно не відбудеться до того часу, поки Україна не проведе вирішальні парламентські вибори у жовтні 2012 року».
А.Пол також критикує підходи, притаманні і європейським інституціям. Зокрема, в стінах Європейського парламенту, який має бути проявом неупередженості, Європейська народна партія проводить політику підтримки власних членів, - вважає аналітик, порівнюючи сигнали двох прийнятих нещодавно резолюцій по Україні та Грузії. Резолюція по Україні засуджувала керівництво української держави за «вибіркове правосуддя», в той час як резолюція по Грузії взагалі не містила посилання на рішення грузинського керівництва позбавити грузинського громадянства потенційного кандидата в Президенти Б.Іванішвілі – крок, який багато спостерігачів охрестили як політично мотивований. Автор нагадує, що як блок Ю.Тимошенко, так і партія діючого Президента Грузії є асоційованими членами ЄНП, яка, в свою чергу, має найбільшу групу в Європейському парламенті.
Підсумовуючи, аналітик пише, що ЄС нічого не виграє від того, що ізолює Київ. Навпаки, це лише сприятиме зростанню непередбачуваності та нестабільності. А.Пол закликає «не затримувати» Угоду про асоціацію, і бажано, включити посилання на ст.49 Договору про ЄС, що створить додатковий інструмент впровадження реформ. Автор також вважає, що ЄС має створити спеціальний моніторинговий інструмент виконання Києвом своїх зобов’язань та представити його на Саміті Україна-ЄС. «Коли на стіл кладуться реальні заохочення, прогрес зазвичай відбувається». Як приклад – прогрес України у виконанні Плану дій безвізового режиму.
«Україна на краю» - пише політичний дослідник Віденського університету Т.Журженко для «Проекту Синдикат» та «Нью Юроп». Автор вважає, що Україна далеко відійшла від справжніх демократичних норм і досягла стану «небезпечного поєднання авторитаризму з корумпованим капіталізмом». Маленька група олігархів, що зібралася навколо В.Януковича, захопила владу та маніпулює виборами, медіа і вибудовує інституції відповідно до власних бізнес-інтересів. Дослідниця проводить паралель між моделлю сьогоднішньої України та Італії часів Берлусконі: хто контролює промисловість і ресурси, той контролює владу. Можливо, припускає дослідниця, навіть сама Ю.Тимошенко не підозрювала, наскільки різко країна відвернулася від демократії, коли глузувала з В.Януковича та зі своїх опонентів під час судового розгляду. Сьогодні В.Янукович став заручником ситуації, яку сам створив: якщо ЄС на Саміті Україна-ЄС відмовиться від Угоди про асоціацію, негативні наслідки для країни будуть тривалими, - пише вона. Водночас з кожним місяцем, який Ю.Тимошенко проводить за гратами, все важче стає для В.Януковичу звільнити її. Дослідниця не виключає, що Президент України обрав для себе як модель щось середнє між Білоруссю і Італією. А.Лукашенко, який стрімко втрачає свою популярність, все більше звертається до брутальної сили. «Порівняно з ним, Берлусконі є зразком хорошого урядування. Але, як В.Янукович та ті, хто його підтримує, добре знають, Берлусконі пішов, а Лукашенко ні», - пише автор.