Українське питання не було в центрі уваги європейських ЗМІ Брюсселя протягом тижня. Увага місцевих ЗМІ прикута насамперед до намірів ЄС запровадити санкції по відношенню до Білорусі. Проте, хоча ЗМІ і не розміщали розлогих публікацій щодо України, окремі коментарі свідчать про те, що стан дотримання демократичних свобод в Україні уважно відслідковується у Брюсселі.

Зокрема, візит Комісара Ш.Фюле до Києва висвітлювався лише одним спеціалізованим ЗМІ Брюсселя – он-лайн виданням „ІюОбзервер”. Інші видання, такі як „Інтернешинал Геральд Тріб”юн”, бельгійська „Ле Суар” передрукували повідомлення інформаційних агентств „Рейтерс” та „Франс Прес”. Водночас всі згадані видання розцінили візит Ш.Фюле як своєрідне попередження уряду України щодо неприпустимості утисків опозиції, а застереження Комісара від використання кримінального законодавства у політичних цілях як „чітке посилання на переслідування Ю.Тимошенко” („Рейтерс”, „ІГТ”). Інших публікацій з цього питання помічено не було.

У тижневику „Юропіан Войс” редактор з питань Східної Європи видання „Економіст” у своїй колонці пише, що нерішучість ЄС щодо Білорусі після сфальсифікованих виборів може послати „небезпечні сигнали”. Реакція на події в Білорусі стане тестом бажання та спроможності ЄС відстоювати власні принципи. Якщо ЄС не здійснить жодних „суттєвих” кроків, це означатиме, що насправді „він не вірить у всі ці балачки про демократію, і просто хоче спокійного життя”. Такий варіант стане поганим сигналом для білоруського народу. „Але це буде поганим сигналом для Києва і Москви. Лідери там уважно спостерігають за тим, як ЄС реагує на репресії та державну жорстокість в Білорусі. Вони, можливо, також захочуть дати власним країнам дозу таких гидких ліків. Поки що ніщо в діях ЄС не дало таким людям привід зробити паузу і задуматися”, - пише автор.

Тим часом у брюссельських ЗМІ також стали з’являтися окремі публікації аналітиків, які традиційно досліджують українське питання. Так, у власному блозі на сайті „ІюОбзервер” дослідник лондонського центру ECFR Ніку Попеску у публікації „Демократія і реформізм у країнах-сусідах ЄС”[1] пише, що на відміну від процесів у Центрально-Східній Європі, де реформування країн та їх демократизація йшли пліч-о-пліч, такі процеси не є характерними для сусідів ЄС, зокрема України і Грузії. Якщо пост-помаранчева Україна стала синонімом демократії, проте неспроможності втілювати реформи, то Грузія стала прикладом авторитаризму, але водночас і доволі успішного реформування. Н.Попеску зауважує, що такий антагонізм між демократію та втіленням реформ притаманний переважній більшості країн-сусідів ЄС, як на Сході, так і на Півдні. Цей факт має враховуватися ЄС при розробці його політики по відношенню до цих регіонів, переконаний дослідник. ЄС хотів би бачити своїх Східних сусідів і демократичними, і реформістами водночас. „Але, можливо, це завищені очікування. ЄС має понизити власні очікування і погодитися з тим, що наявність або „реформізму”, або „плюралізму” - це вже добрі досягнення, які заслуговують на підтримку, а не на „втому ЄС”, - вважає Н.Попеску, який розглядає ставлення ЄС як до України після правління попередньої команди, яка була неспроможна втілювати реформи, так і до Грузії за Президента Саакашвілі, яка втілювала реформи, але ставала авторитарною державою, як „втому від України” та „втому від Грузії”.

Водночас дослідник наголошує, що він не виступає за те, щоб пропагувати у Східних сусідах ЄС щось на кшталт „китайської модернізації”, оскільки незважаючи на окремі позитивні приклади авторитарної модернізації країни (Сінгапур, Китай, Південна Корея), у 90% випадків авторитаризм використовується для отримання вигоди від корупції, а не модернізації.

Відтак, з наявних коментарів випливає, що брюссельські ЗМІ уважно спостерігають за останніми внутрішніми подіями у Східній Європі і доволі обережно ставляться до розвитку внутрішньополітичної ситуації в Україні зокрема.

,